Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Etacystis communis — м’якотіле безхребетне, котре жило у мілководних тропічних прибережних водах мулистих лиманів протягом пенсильванію, близько 300 мільйонів років тому. Пенсильваній — верхній геологічний відділ кам’яновугільної системи стратиграфічної шкали США. Тут він часто розглядається як самостійна система, приблизно відповідає верхньому карбону Західної Європи
Stenomylus – вимерлий рід дрібних представників родини верблюдових (Camelidae), що мешкали в міоцені (близько 30 мільйонів років тому) в Північній Америці. Його назва походить від грецького στείνος, «вузький» і μύλος, «моляр».
Allodesmus – вимерлий рід ластоногих відомий від середнього до пізнього міоцену Каліфорнії та Японії, що належить до вимерлої родини ластоногих Desmatophocidae.
Titanosarcolites — вимерлий рід молюсків-рудистів з родини Caprinidae, які жили в Північній Америці та на Карибах протягом пізньої крейди.
Чагарниковий бик (лат. Euceratherium collinum) – вимерлий рід і вид ссавців родини парнокопитних (Bovidae), що мешкав в Північній Америці разом із бутерієм (Bootherium bombifrons) та волом Зергеля (Soergelia mayfieldi) до свого зникнення близько 8000 років тому.
Дідельфодон (лат. Didelphodon) – рід великих (для свого часу) сумчастих ссавців, що жили в крейдяному періоді (верхній маастрихтський вік, 70,6-66,0 млн років тому) на території сучасних США і Канади.
Otarocyon (“велика вухата собака”) – вимерлий рід підродини Borophaginae, що належить до аборигенних псових Північної Америки. Він жив в епоху олігоцену, приблизно 33,3—20,6 млн років (мільйон років тому). Скам’янілості були знайдені лише в Монтані, Вайомінгу та Південній Дакоті.
Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Систематичне положення гірахіуса є спірним. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів.
Corumictis – вимерлий рід мустелових (Mustelidae), що жив у Північній Америці від раннього до пізнього олігоцену. Типовий вид – Corumictis wolsani.
Skinnerhyus shermerorum – вимерлий пекарі, відомий з пізнього міоцену Небраски, США. Він мав порівняно великі вилиці, що нагадують крила.