Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Alamosaurus — рід опістоцелікоудінових титанозаврових зауроподових динозаврів, що включає єдиний відомий вид, Alamosaurus sanjuanensis, з маастрихтського віку пізньої крейди південно-західної частини Північної Америки. Ізольовані хребці та кістки кінцівок вказують на те, що він досягав розмірів, порівнянних з Argentinosaurus і Puertasaurus. Це робить Alamosaurus безумовно найбільшим динозавром, відомим з Північної Америки.
Globidens — вимерлий рід океанічних ящірок мозазаврид, що відноситься до триби Globidensini підродини мозазаврин (Mosasaurinae). Цей рід відомий своїми округлими зубами, пристосованими до поїдання молюсків.
Xiphactinus — вимерлий рід великих хижих морських кісткових риб, що існували від пізнього альбу до пізнього маастрихту (крейдовий період). Xiphactinus виростав до 5-6 метрів у довжину і виглядав як велетенський ікластий тарпон (з яким він, однак, не була спорідненим).
Nostoceras — вимерлий рід амонітів. Етимологія назви Nostoceras походить від “nostos“, що означає “повернення”, і “ceros” — “ріг”. Молюска так назвав Альфей Хаятт (Alpheus Hyatt) через те, що він вигинається назад сам до себе.
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Pectinodon — рід троодонтових динозаврів-тероподів, відомий з кінця маастрихтського віку пізньої крейди (66 млн.р.т.). В даний час він містить єдиний дійсний вид, Pectinodon bakkeri (іноді класифікується як Troodon bakkeri), відомий лише за зубами.
Sphenodiscus — вимерлий рід акантоцератоподібних амонітів. Рід був знайдений на багатьох континентах і, як вважають, був широко розповсюдженим під час маастрихтського етапу пізньої крейди. Це був один з останніх амоноїдів, що еволюціонував до зникнення всього підкласу в палеоцені, котре сталося одразу після крейдово-палеогенового вимирання.
Baculites — вимерлий рід головоногих молюсків з майже прямою черепашкою, що належав до гетероморфних амонітів. Рід був поширеним по всьому світу протягом більшої частини пізньої крейди та, навіть, ненадовго пережив масове вимирання на межі крейди-палеогену. Baculites був названий Ламарком (Lamarck) у 1799 році.
Oesia — моноспецифічний рід, відомий з середньокембрійських сланців Берджес. 1147 екземплярів Oesia відомі з шару Великих філопод, де вони складають 2,18% спільноти. Незважаючи на деяку схожість з щетинкощелепними (Chaetognatha), їхня спорідненість невідома. Останні дані свідчать про те, що Oesia може бути пов’язана з напівхордовими (Hemichordata). Типовий вид — Oesia disjuncta.
Araeoscelis — вимерлий рід рептилій, один з найдавніших діапсидів. Скам’янілості були знайдені в формаціях Нокона, Арройо і Ваггонер-Ранч в Техасі, що датуються раннім пермським періодом. Вперше Araeoscelis був описаний Семюелем Венделлом Віллістоном (Samuel Wendell Williston). Типовим видом є Araeoscelis gracilis. Другий вид, Araeoscelis casei, був описаний Робертом Брумом (Robert Broom) у 1913 році.