Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка
Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Diplomoceras — рід амонітів, що входить до родини Diplomoceratidae. Скам’янілості видів цього роду були знайдені в пізньокрейдових відкладеннях (віковий діапазон: кампан-маастрихт). Дослідження диплоцератів свідчать про те, що представники цього роду могли досягати тривалості життя понад 200 років.
Pectinodon — рід троодонтових динозаврів-тероподів, відомий з кінця маастрихтського віку пізньої крейди (66 млн.р.т.). В даний час він містить єдиний дійсний вид, Pectinodon bakkeri (іноді класифікується як Troodon bakkeri), відомий лише за зубами.
Sphenodiscus — вимерлий рід акантоцератоподібних амонітів. Рід був знайдений на багатьох континентах і, як вважають, був широко розповсюдженим під час маастрихтського етапу пізньої крейди. Це був один з останніх амоноїдів, що еволюціонував до зникнення всього підкласу в палеоцені, котре сталося одразу після крейдово-палеогенового вимирання.
Baculites — вимерлий рід головоногих молюсків з майже прямою черепашкою, що належав до гетероморфних амонітів. Рід був поширеним по всьому світу протягом більшої частини пізньої крейди та, навіть, ненадовго пережив масове вимирання на межі крейди-палеогену. Baculites був названий Ламарком (Lamarck) у 1799 році.
Oesia — моноспецифічний рід, відомий з середньокембрійських сланців Берджес. 1147 екземплярів Oesia відомі з шару Великих філопод, де вони складають 2,18% спільноти. Незважаючи на деяку схожість з щетинкощелепними (Chaetognatha), їхня спорідненість невідома. Останні дані свідчать про те, що Oesia може бути пов’язана з напівхордовими (Hemichordata). Типовий вид — Oesia disjuncta.
Araeoscelis — вимерлий рід рептилій, один з найдавніших діапсидів. Скам’янілості були знайдені в формаціях Нокона, Арройо і Ваггонер-Ранч в Техасі, що датуються раннім пермським періодом. Вперше Araeoscelis був описаний Семюелем Венделлом Віллістоном (Samuel Wendell Williston). Типовим видом є Araeoscelis gracilis. Другий вид, Araeoscelis casei, був описаний Робертом Брумом (Robert Broom) у 1913 році.
Telmatherium — рід північноамериканських бронтотерієвих (Brontotheriidae). Він сягав 1,25 метра заввишки та жив в еоцені.
Surusicaris — вимерлий рід двостулкових членистоногих, відомий з кембрійських сланців Берджес у Британській Колумбії, Канада. Вважається, що він тісно пов’язаний з Isoxys, і, як і останній, мав колючі хапальні головні придатки. Типовий вид — Surusicaris elegans.
Ursactis — рід червів з типу Кільчасті черви (Annelida) відомий з кембрійських сланцевих відкладів Берджесс. Типовий вид — Ursactis comosa. Більшість зразків походять з Токумм-Крік, нового сланцевого родовища Берджесс у північній частині Національного парку Кутеней, Британська Колумбія, Канада.
Metamynodon — це вимерлий рід носорогів-амінодонтів, який мешкав у Північній Америці та Азії з пізнього еоцену до раннього олігоцену, хоча сумнівне включення M. mckinneyi могло розширити їх ареал до середнього еоцену. Різні види були великими, демонструючи напівводні пристосування, подібні до сучасних бегемотів, попри їх більшу спорідненість з носорогами.