Holoptychius

Holoptychius — вимерлий рід поролепіформних лопатеперих риб з середнього девону до кам’яновугільного періоду. Відомий за скам’янілостями по всьому світу. Вперше рід був описаний Луї Агассісом (Louis Agassiz) у 1839 році.

Holoptychius був обтічним хижаком довжиною близько 50 сантиметрів (хоча найбільший екземпляр міг виростати до 2,5 метрів), який живився іншими кістковими рибами. Його округла луска і форма тіла вказують на те, що він міг швидко плавати у воді, ловлячи здобич. Подібно до інших рипідістових, він мав іклоподібні зуби на піднебінні на додаток до менших зубів на щелепах. Його асиметричний хвіст мав хвостовий плавець на нижньому кінці. Щоб компенсувати поштовх донизу, спричинений таким розміщенням плавців, грудні плавці Holoptychius були розміщені високо на тілі.

Незважаючи на свою рідкісність, Holoptychius відомий на різних стадіях розвитку, як і інші поролепіформні з Мігуаші, з екземплярами довжиною від 8,5 до 47 см. Скам’янілості часто збереглися у тривимірному вигляді, а найкрасивіший екземпляр, знайдений Вільямом Паттеном (William Patten) сто років тому, зберігається в Американському музеї природознавства в Нью-Йорку.

Скам’янілості Holoptychius були знайдені в кам’яновугільних відкладах у Великій Британії та девоні Бельгії, Колумбії (формація Куче, Бояка), Норвегії, Канаді, російській федерації та США.