Тіктаалік (Tiktaalik) — рід викопних лопатеперих риб з пізнього девону, що мали багато спільних рис з чотириногими. Назва перекладається як «велика прісноводна риба, що живе на мілководді» з мови інуктитут, котрою спілкуються ескімоси, що населяють арктичну Канаду. Викопні рештки були виявлені в 2004 році у відкладеннях пізнього девону (близько 375 млн років тому) на острові Елсмір (терр. Нунавут, північ Канади) палеонтологами Едвардом Дешлером, Нейлом Шубіним і Фарішем Дженкінсом.
Тіктаалік є перехідною формою між рибами і наземними хребетними. У його будові поєднуються риси тих й інших.
Однією з ключових особливостей тіктааліка, що визначає його як перехідну форму, була будова передніх плавців. Замість простих променів кістки, які ми бачимо у більшості сучасних риб, вони мали кісткову структуру, яка включала в себе кисті і пальці. Ці кінцівки не підходили для прогулянок по суходолу, але вони дозволяли тіктааліку піднімати своє тіло над землею. Такі плавці могли також використовуватися для того, щоб прокладати шлях по мілководдю, де вода не була достатньо глибокою, щоб підтримувати тіло тварини. Така адаптація дозволила б тіктааліку дістатися до інших водних районів, що були недоступними для інших риб, і полювати там з низькою конкуренцією.
Іншою відмінною рисою тварини є її шия, точніше, те, що вона у тіктааліка взагалі була. У риб скелет плавця кріпиться до поясу кінцівки, який, в свою чергу, прикріплений до скелету зябрової кришки. Рибам це зручно – вони синхронізують рухи зябрової кришки і грудних плавців і таким чином дихають. Зате голову просто так повернути не можна – оскільки зяброва кришка кріпиться до голови, то рух головою відгукнеться смиканням плавців.
У тіктаалік майже всі кістки зябрової кришки зникли, так що голова отримала можливість вільно рухатись. Зчленування залишків зябрової кришки з головою, що втратило функціональність, теж звільнилося і почало повільну, але вкрай важливу для всіх наземних чотириногих подорож всередину черепу, перетворюючись потихеньку в крихітні слухові кісточки (хоча завершиться це перетворення набагато пізніше).
Але як тепер тіктаалік дихав, якщо немає зябрової кришки і грудні плавці більше не вентилюють зябра? Ця риба дихала через дихальні отвори, розташовані на кінці плоскої і широкої морди. Воду, а можливо і атмосферне повітря, в легені нагнітали не зяброві кришки, а щічні помпи. Цьому сприяла і широка форма морди тіктааліка, дуже схожа на крокодилячу.
Грудна клітка тварини досить міцна, особливо в порівнянні з іншими рибами, з ребрами, що трохи накладаються одне на одного. Це важливо тому, що без підтримки води тіктааліку була потрібна додаткова підтримка від скелету для захисту внутрішніх органів від власної ваги.
Що можна сказати про спосіб життя тіктааліка? Імовірно, що це був хижак, що чекав в засідці на здобич. Розташування очей на верхній частині черепа означає, що він нападав на здобич знизу або, як крокодил, лежав поруч з поверхнею води, залишивши ззовні тільки очі. Коли жертва підходила досить близько, тіктаалік міг би піднятися вгору і поворотом голови зловити її. Зуби тварини були маленькі, численні та добре пристосовані до захоплення невеликих і моторних жертв, наприклад, комах і риби.
Джерела
- http://www.prehistoric-wildlife.com/species/t/tiktaalik.html
- https://www.deviantart.com/prehistorybyliam/art/Tiktaalik-roseae-872296957
- https://www.deviantart.com/dustdevil/art/Tiktaalik-rosaea-78289861
- https://www.deviantart.com/ntamura/art/Tiktaalik-522472869
- https://www.deviantart.com/mantisverde/art/Tiktaalik-810944592
- https://www.deviantart.com/ravepaleoart/art/Tiktaalik-roseae-815168674
- https://www.deviantart.com/paleofreak/art/Tiktaalik-roseae-34609377
- https://www.deviantart.com/plioart/art/Tiktaalik-680211314
- https://www.deviantart.com/paleoguy/art/Tiktaalik-660358849
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Тиктаалик
- https://en.wikipedia.org/wiki/Tiktaalik
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Тіктаалік
- https://yourblog.in.ua/tiktaalik.html
