Gunggamarandu (що означає “річковий хазяїн” на мовах Барунггамі та Вакка-Вакці) – вимерлий рід томістомінових крокодилів (підродина Tomistominae) з пліоцен-плейстоценових відкладів в Дарлінг-Даунс (можливо, Ріверслі-лагерштет) Австралії. Gunggamarandu являє собою першого томістоміна, відомого з Океанії, а також найпівденнішого представника тогочасних томістомін. Типовий і єдиний відомий вид – G. maunala (що означає “отвір для голови” з використанням слів з мови Барунггамі), що був описаний Йорго Рістевським (Jorgo Ristevski) та співавторами у 2021 році. Назва в перекладі з мов аборигенів означає «господар річки з дірявої головою» (маються на увазі великі скроневі отвори).
Протягом кайнозойської ери в Австралії мешкали крокодили з двох підродин: Mekosuchinae і Crocodylinae. Мекозухії – різноманітна група, яка включала, зокрема, великих сухопутних крокодилів, наприклад Quinkana. Це підродина відомо з палеонтологічного літопису Австралії з еоцену. У пізньому плейстоцені мекозухії зникли, а в пліоцені з’явилися представники Crocodylinae з роду Crocodylus, які живуть в Австралії і в наші дні: гребенястий (C. porosus) і австралійський вузькорилий (C. johnstoni) крокодили. Таким чином, до цих пір з австралійських відкладень були відомі скам’янілості тільки двох груп крокодилів.
Голотип Gunggamarandu, QMF14.548 (частковий череп), був виявлений не пізніше 1870-х років, ймовірно, близько 1875 року, і був частиною “старої колекції” в музеї Квінсленда в Брісбені. А 8-го січня 1914 р. QMF14.548 потрапив до колекції музею Квінсленда. У 1995 р. Солсбері та інші припустили, що QMF14.548, можливо, був гавіалоїдом. Офіційно QMF14.548 описали в 2021 році і він отримав назву G. maunala. Він був знайдений у шарі гірських порід в районі Дарлінг-Даунс в Австралії, що датується пліоцен-плейстоценовим віком, десь приблизно 5-2 мільйони років тому. Західний Дарлінг-Даунс – це переважно пліоцен, тоді як решта – переважно плейстоцен, але оскільки невідомо, де саме був виявлений голотип Gunggamarandu, точний його вік невідомий. Палеонтологи вивчили скам’янілість і прийшли до висновку, що перед ними представник групи Tomistominae. До цього часу викопні рештки томістомін були знайдені по всьому світу, крім Австралії та Антарктиди. До наших днів дожив лише один вид – псевдогавіал Шлегеля (Tomistoma schlegelii), що мешкає в Південно-Східній Азії.
Автори роботи дотримуються традиційної класифікації, заснованої на морфологічних дослідженнях, згідно з якою підродина Tomistominae відноситься до родини справжніх крокодилів (Crocodylidae), куди входять Mekosuchinae і Crocodylinae. Однак в даний час все більше вчених схиляються до класифікації, заснованої на молекулярних даних, згідно з якою група Tomistominae входить в родину гавіалових (Gavialidae).
Розмір скам’янілості перевищує обсяг відповідної частини черепа у гребенястого крокодила, а також у великих мекозухій – Baru і Paludirex. Це означає, що G. maunala, швидше за все, був найбільшим крокодилом Австралії. Описуючи Gunggamarandu, вчені вказали, що він був великою твариною, але ніяких оцінок розміру не давали. Вони підрахували, що реконструйований череп мав би щонайменше 80 сантиметрів в довжину. Деякі інші джерела вказують, що Gunggamarandu, можливо, досягав до 7 метрів у довжину.
У Дарлінг-Даунсі, де був виявлений голотип, Gunggamarandu розділяв своє середовище існування з рядом інших видів, таких як: кілька видів бандикутів (Peramelidae) та сумчасті Diprotodon, Euryzygoma, Palorchestes і Thylacoleo. Можливо, що він жив в такій же екологічній ніші, як і мекозухіновий крокодил Paludirex і, можливо, також неназваний вид зифодонтних крокодилів.
Скам’янілості
