Gondwananectes — вимерлий рід плезіозавроїдних плезіозаврів, знайдений у формації Кеуїта (середньоюрський період, байокський ярус) у Чилі. Рід містить єдиний вид — Gondwananectes osvaldoi, представлений частковим скелетом.
Скам’янілості Gondwananectes були виявлені Освальдо Рохасом (Osvaldo Rojas), який зібрав їх разом із командою палеонтологів у 2014 році. Кістки були знайдені на ділянці «Охо-Опаче», що являє собою відслонення формації Кеуїта. Це місце розташоване за 10 кілометрів на захід від міста Калама в регіоні Антофагаста на півночі Чилі. Зразок був знайдений у вигляді декількох розкиданих фрагментів, які були передані до Музею природної та культурної історії пустелі Атакама в Чилі (MUHNCAL). Тут він зараз зберігається під номером MUHNCAL.20173.
У 2020 році Родріго Отеро (Rodrigo A. Otero) з колегами опублікували попередній звіт про цей зразок, зазначивши, що це перший плезіозавр середньоюрського віку, знайдений у цьому регіоні. На підставі ймовірних тазових кісток, що мають очевидну схожість із кістками німецького роду Lindwurmia ранньоюрського періоду, вони визначили його як можливого представника родини Rhomaleosauridae. Додаткова підготовка, проведена Отеро в період з кінця 2024 до початку 2025 року, дозволила краще вивчити матеріал і виявила, що ці «тазові кістки» насправді були частиною грудного поясу. Повна підготовка показала, що збережений матеріал складається з декількох зчленованих шийних хребців та частин грудних і спинних хребців, декількох ребер і гастралій, частини грудного поясу (коракоїдів і лопаток), а також сильно пошкоджених кісток, які можуть бути частиною клубової кістки.
У 2026 році Отеро з співавторами описали Gondwananectes osvaldoi як новий рід і вид ранніх плезіозавроїдних плезіозаврів на основі цих скам’янілостей, визначивши MUHNCAL.20173 як голотипний екземпляр. Назва роду, Gondwananectes, поєднує «Гондвана», стародавній південний суперконтинент, з грецьким словом nēktēs (поширений суфікс у назвах плезіозаврів), що означає «плавець». Видова назва, osvaldoi, вшановує Освальдо Рохаса, першовідкривача голотипу та директора MUHNCAL.
Збережені зчленовані шийні та спинні хребці мають довжину близько 30 сантиметрів. Виходячи з передбачуваної морфології тазового пояса, довжина тулуба, ймовірно, становила 60 см. Розмір плечової кістки вказує на довжину передньої кінцівки 60–70 см. На основі порівнянь з близькоспорідненими плезіозавроїдами, Gondwananectes, ймовірно, мав близько 29–39 шийних хребців та 20–23 спинних хребців. У сукупності загальна довжина тіла, ймовірно, становила від 1,5 до 2 м. Виходячи з певного ступеня зрощення хребців у голотипі, на момент смерті це була не надто молода тварина. Ймовірно, це був підліток, що наближався до зрілості.
Щоб перевірити спорідненість та філогенетичні зв’язки Gondwananectes, вчені включили його до оновленої версії філогенетичної матриці О’Гормана (O’Gorman et al., 2024). Цей набір даних визначив Gondwananectes як представника клади плезіозаврів Plesiosauroidea, що відгалузилася після Franconiasaurus, як сестринський таксон до більш похідної клади Cryptoclidia.
Скам’янілості
