Ericiolacerta — монотипічний рід тероцефалів родини ериціолацертових (Ericiolacertidae), що походить з раннього тріасу Африки та Антарктики. Єдиний встановлений вид – Ericiolacerta parva. Описаний Д. Вотсоном (David Meredith Seares Watson) у 1931 році. Назва означає – «ящірка-їжак».
Рештки тварини виявлені у ПАР (Фрі-Стейт) та Антарктиді (Трансарктактичні гори). Вони датуються раннім тріасом (південноафриканська зона Lystrosaurus та одновікові відкладення антарктичної формації Фремоу, індський ярус).
Тероцефали — терапсиди з головами, схожими на ссавців, були численними в пермські часи, але лише деякі з них дожили до тріасу. Ericiolacerta була однією з них. Цілком можливо, що вони дали початок цинодонтам, єдиній групі терапсидів, яка дожила до посттріасового періоду. Цинодонти, в свою чергу, дали початок ссавцям.
Розміри Ericiolacerta дуже дрібні: загальна довжина складає 20-25 см.
Череп помірно подовжений, сплощений, грушоподібної форми. Заочнична дуга неповна. Тім’яні кістки досить широкі, без сагітального гребеня. Пінеального отвору немає. Передщелепна та верхньощелепна кістки вкриті численними отворами (трактуються як отвори для судин, що вказує на розвиток м’яких тканин лицьової області). Є добре розвинене вторинне небо, утворене піднебінними кістками та лемешем (мабуть, непарним). Вторинні піднебінні відростки верхньощелепних кісток щільно зростаються із лемешем. Квадратні гілки крилоподібних кісток дуже тонкі. Нижня щелепа довга та тонка. Її симфіз довгий і скошений, вінцевий відросток зародковий.
Зуби дрібні, циліндричні. Перша пара нижньощелепних зубів (“різці”) спрямована косо вперед. Диференційовані ікла відсутні. Заіклові зуби зі слабко трироздільними тупими коронками.
Посткраніальний скелет досить компактний. Поперековий відділ хребта добре виражений. Є три крижових хребця. Лопатка довга та тонка, верхній кінець її наближений до черепа. Таз низький, короткий та широкий, з тироїдними отворами. Сіднична кістка подовжена назад, що може припускати тенденцію до переходу до парасагітальної постановки задніх кінцівок. Кістки кінцівок довгі та тонкі. Будова стопи вказує на пальцеходіння. Хвіст короткий.
Загалом за своїми тілесними контурами Ericiolacerta дещо нагадує їжака. Цілком можливо, що цей високорозвинений тероцефал мав вібриси і шерстяний покрив. Харчувався він комахами та іншими безхребетними, займаючи екологічну нішу сучасних комахоїдних.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/theropsida/art/Ericiolacerta-parva-146702748
- https://alphynix.tumblr.com/post/688875980370083840/the-synapsids-were-an-incredibly-successful-and
- https://www.deviantart.com/venatophis/art/Ericiolacerta-794317048
- https://www.deviantart.com/mojcaj/art/Ericiolacerta-49213740
- https://twitter.com/SerpenIllus/status/935928578360963072
- https://en.wikipedia.org/wiki/Ericiolacerta
- https://ru.wikipedia.org/wiki/Эрициолацерта
- https://age-of-mammals.ucoz.ru/index/ehriciolacerty/0-1331
- https://yourblog.in.ua/ericiolacerta.html