Yakamys — вимерлий рід гризунів родини Ischyromyidae, що існував у пізньому еоцені, приблизно 33–35 мільйонів років тому, на території сучасного південного Таїланду. Це представник ранньої еволюційної лінії гризунів, який вирізнявся надзвичайно великими розмірами. Середню розрахункову масу тіла тварини оцінюють приблизно у 30 кг. Типовий та єдиний вид — Yakamys sirindhornae, описаний у 2026 році на основі викопних зубів, знайдених у басейні Крабі.
Yakamys sirindhornae відомий за рештками зубного апарату, зокрема другим нижнім корінним зубом і пов’язаним із ним нижнім різцем. Голотипом виду є правий другий нижній корінний зуб (m2), зареєстрований під номером TF 2942. Довжина цього зуба становить 11,56 мм, а ширина — 11,27 мм. Він має помірно високу коронку та майже квадратний контур жувальної поверхні. Серед характерних ознак будови зуба дослідники відзначили короткий ізольований передній конід, неповний металофулід II, роздвоєний ентолофід, а також відсутність мезоконіда й гіпоконуліда.
Мікроструктура емалі нижнього різця має малосерійну структуру смуг Гантера—Шрегера (Hunter–Schreger bands), характерну для представників родини Ischyromyidae.
За сімома алометричними рівняннями дослідники отримали оцінки маси тіла від 21,4 до 47,3 кг. Середнє значення становило 31,6 кг, а медіанне — 28,6 кг. Тому для загальної характеристики розмірів тварини використовують округлену оцінку близько 30 кг. Водночас така оцінка має значну невизначеність, оскільки ґрунтується на розмірах зубів, а не на повному скелеті.
Родова назва Yakamys утворена від тайського слова yak («велетень») і грецького mys («миша», «пацюк»). Видова назва sirindhornae дана на честь принцеси Маха Чакрі Сіріндгорн (Maha Chakri Sirindhorn), яка підтримує розвиток науки, геології та палеонтологічних досліджень у Таїланді. Для використання її імені в науковій назві було отримано відповідний дозвіл.
Викопні рештки Yakamys sirindhornae виявлено в басейні Крабі на півострові Малакка, у провінції Крабі на півдні Таїланду. Місцем знахідки стала вугільна шахта Банг-Марк (Bang Mark Pit), де рештки походять із глинистого шару, розташованого між пластами основного вугільного горизонту. Вік відкладів визначено за комплексом викопних ссавців і даними магнітостратиграфії: вони належать до пізнього еоцену та датуються приблизно 35,1–33,7 млн років тому.
Відомостей про спосіб життя виду поки недостатньо. Автори дослідження припускають, що він міг бути пов’язаний із приозерними середовищами. Однак знахідка зубів у відкладах озерного походження сама собою не доводить напівводного способу життя. Дослідники також розглянули можливість того, що значні розміри тварини були пов’язані з доступністю харчових ресурсів у таких середовищах. Для перевірки цієї гіпотези необхідні нові знахідки, зокрема черепних і посткраніальних кісток.
Відкриття Yakamys sirindhornae має важливе значення для розуміння еволюції гризунів. До його опису найвідомішими прикладами гігантизму серед викопних гризунів були переважно представники кавіоморфів Південної Америки, які набули великих розмірів значно пізніше, у неогені.
Знахідка з Таїланду свідчить, що значне збільшення розмірів тіла відбувалося вже серед ранніх представників гризунів у пізньому еоцені. За оцінками авторів дослідження, Yakamys був істотно більшим за інших відомих палеогенових представників родини Ischyromyidae. Наприклад, корінні зуби найбільшого раніше відомого азійського представника цієї родини, Hulgana, були майже удвічі меншими.
Дослідники також звернули увагу на рештки великого гризуна з формації Пондаунг у М’янмі, що належить до середнього еоцену. Знайдений там ізольований різець має значні розміри, проте його систематичне положення залишається невизначеним. Тому наразі неможливо встановити, чи належав він до тієї самої еволюційної лінії, що й Yakamys.
Скам’янілості
