Celebochoerus — гігантська свиня з іклами 🦤 Вимерлий світ

Celebochoerus — вимерлий рід гігантських свиневих (Suidae). Рід існував у пліоцені та плейстоцені на Сулавесі, Індонезія (Celebochoerus heekereni), та в середньому плейстоцені на Лусоні, на Філіппінах (Celebochoerus cagayanensis).

Celebochoerus відомі за досить фрагментарними, але дуже численними рештками, яких цілком достатньо для реконструкції тварин. З порівняння знайдених кісток з сучасними африканськими свинями можна припустити, що більший вид Celebochoerus heekereni досягав у довжину 1,8 м і мав висоту в холці близько 0,9 м. Зовні Celebochoerus дещо нагадував бородавочників (Phacochoerus), але перевершував їх за розмірами. Статура була надзвичайно масивною, з великою концентрацією м’язової маси в області лопаток, голови і передніх кінцівок. Ноги були відносно короткими, що взагалі властиво багатьом острівним свиням.

Примітною рисою Celebochoerus були дві пари сильно розвинених іклів. Верхні ікла довгі, підковоподібно вигнуті вгору і злегка всередину. Їхні альвеоли досягають майже 4 см у глибину, а загальна довжина зуба становить 25 см. Нижня пара іклів меншої величини. Ці зуби коротші, вужчі в основі, трикутні в поперечному перерізі. Емаль на іклах розташовується як на слонових бивнях — покриває тільки їхні закінчення. Передньо-верхні поверхні іклів стерті об субстрат. Самки мали дещо дрібніші ікла, що досягали ¾ розміру іклів самців. Однак, мабуть, загальною масивністю жіночі особини не сильно відрізнялися.

Вперше Celebochoerus описав Хойєр (Hooijer) у 1948 році на основі фрагментарних решток, знайдених на південному заході Сулавесі (Індонезія) у пліо-плейстоценових шарах. Вчений описав ці рештки як такі, що належать до нового роду і виду гігантської свині, Celebochoerus heekereni. В 1954 році до цього ж таксону він приписав нові рештки. Пізніше в пізніших відкладах були знайдені скам’янілості іншого виду Celebochoerus, меншого за розміром і з коротшими ногами. Цей вид, однак, ніколи не був описаний. У будь-якому випадку, здається, що Celebochoerus sp. міг походити безпосередньо від гігантського виду C. heekereni.

Інший вид, C. cagayanensis, спочатку відомий за парою нижніх молярів з Лусона (Філіппіни) у верхньоплейстоценових шарах, був віднесений до роду Sus (Van der Geer та ін., 2010). Однак відкриття характерних гігантських іклів, притаманних Celebochoerus, змусило авторів формального опису перенести рештки до роду Celebochoerus (Ingicco та ін., 2016).

Celebochoerus порівнюють з еволюційною лінією свиневих, відомою як Potamochoerini, яка наразі представлена кількома видами. Вважається, що її походження відбулося в середньому міоцені. Примітивні характеристики Celebochoerus призвели до гіпотези, що ця тварина з’явилася в міоцені і жила ізольовано на Сулавесі.

Оскільки вважається, що Сулавесі був ізольований принаймні з середини еоцену (близько 45 мільйонів років тому), незрозуміло, як його ендемічна пліо-плейстоценова фауна (включаючи Celebochoerus) могла туди потрапити. Однак є припущення, що предки Celebochoerus змогли колонізувати острів протягом міоцену, коли Сулавесі був ближче до Азійського континенту.

Деякі парнокопиті (в тому числі олені Південно-Східної Азії та бабіруси) мігрують у відкритому морі і допливають до невеликих островів. Не виключено, що предки Celebochoerus використовували таку ж систему для колонізації острова. Інші ссавці, присутні на острові в пліо-плейстоцені, включають карликових стегодонтів (Stegodon sompoensis) та інших карликових хоботних (Stegoloxodon celebensis). Також було запропоновано міграційний шлях з Філіппін на Сулавесі. Він, як припускають, виник незалежно від більш відомого міграційного шляху з Індії на Яву протягом плейстоцену (Ingicco та ін., 2016).

Великий розмір парнокопитого, такого як Celebochoerus, на такому острові, як Сулавесі, є незвичайним явищем. Воно контрастує з так званим феноменом острівної карликовості (хоча й не зовсім невідомим; наприклад відомі великі Hoplitomeryx та Candiacervus major). У будь-якому випадку, сам Celebochoerus heekereni пізніше еволюціонував у менший вид.

Було висловлено припущення, що зникнення Celebochoerus корелює з розширенням ареалів аноа (Bubalus depressicornis), бабірус (Babyrousa babyrussa) і сулавеських бородавчастих свиней (Sus celebensis).

На острові Лусон на Філіппінах, 50 000 років тому в епоху пізнього плейстоцену, кілька *Homo luzonensis* (карликовий вид вимерлих людей), усвідомлюють, чому вони зазвичай не полюють на філіппінського носорога (*Nesorhinus* philippinensis). Плейстоцен Лусона був багатий на різноманітну викопну фауну. З острова також відомі *Megalochelys sondaari* (гігантська черепаха), *Celebochoerus cagayanensis* (дика свиня з гігантськими іклами), *Stegodon luzonensis* (невеликий слон), *Bubalus sondaari* (карликовий буйвол, розміром з велику козу) та муринові гризуни з роду *Batomys*. Всі вони також зображені на рисунку.

Плейстоценова мегафауна Азії. Представлені: 1) *Manis paleojavanica*; 2) *Megalochelys*; 3) *Celebochoerus*; 4) *Tapirus angustus*; 5) *Equus sivalensis*; 6) *Hexaprotodon sp.*; 7) *Bubalus palaeokerabau*; 8) *Bubalus mephistopheles*.

Свиневі: 1. *Nyanzachoerus* *syrticus*; 2. *Celebochoerus* cagayanensis; 3. *Microstonyx major*; 4. *Metridiochoerus andrewsi*; 5. *Kolpochoerus heseloni*.

Скам’янілості

*Celebochoerus heekereni* на експозиції в Геологічному музеї Бандунга.

Реставрований череп із нижньою щелепою *Celebochoerus heekereni*.

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter