Повернемо вимерлих тварин до життя
Новини
Хоча яйце було приблизно такого ж розміру, як і яйця, відкладені материковими ему, двійко пташиних палеонтологів з Австралії та Великобританії використали його для обчислення розміру ему з острова Кінг (Dromaius novaehollandiae minor). Виявилось, що він був приблизно на 44% меншим, ніж сучасні види.
Нова знахідка демонструє скам’янілого кальмароподібного головоногого молюска, що тримає в своїх щупальцях ракоподібного, а сам, в свою чергу, є рештками трапези акули.
Вчені Чиказького університету виявили нові докази того, що викопна лопатепера риба Tiktaalik rosae дійсно була перехідною ланкою між водними і наземними хребетними. Вони полягають в особливостях будови ротового апарату тварин, який був призначений як для всмоктування їжі в воді, так і для її захоплення за допомогою щелеп, що більшою мірою властиве наземним видам, йдеться в статті про дослідження в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences.
Shuvuuia deserti, вид альваресзаврових динозаврів, який жив у епоху пізньої крейди на території сучасної Монголії, мав надзвичайний сутінковий зір та настільки спеціалізований гострий слух, що міг би конкурувати із сучасними совами.
Міжнародна група вчених виявила та проаналізувала часткові мітохондріальні геноми з 1300-1400-річних зразків Voay robustus, вимерлого виду “рогатих” крокодилів, який мешкав на Мадагаскарі. Їх результати вказують на те, що цей ендемік представляв сестринську групу справжніх крокодилів (Crocodylus) і що предок сучасних крокодилів, ймовірно, походив з Африки.
Тварини демонструють різноманітну ходу та швидкість ходьби. Зазвичай вважається, що вони мінімізують витрати енергії, вибираючи кінематику ходи, підлаштовану під природні частоти відповідних частин тіла. У новому дослідженні Паша ван Бійлерт (Pasha van Bijlert), дослідник університету Vrije Amsterdam і Центру біорізноманіття Naturalis, та його колеги продемонстрували, що це дозволяє оцінити звичну частоту кроків і швидкість ходьби Tyrannosaurus rex.
Трилобіти мали добре розвинені зяброподібні структури на гілках верхньої частини ніг, як показало нове дослідження, проведене Каліфорнійським університетом у Ріверсайді.
За оцінками палеонтологів, одночасно існувало близько 20 000 особин Tyrannosaurus rex, весь вид існував 127 000 поколінь, а загальна кількість Tyrannosaurus rex, що коли-небудь існували, становила 2,5 мільярди особин.
Палеонтологи виявили, що тонкі шийні хребці птерозаврів-аждархідів були міцними завдяки хитромудрій внутрішній структурі.
Коли ми кажемо, що життя на Землі з’явилося два чи навіть три мільярди років тому, це не більш ніж умовність та приблизні підрахунки. А ось коли канадські палеонтологи привозять з полів справжні скам’янілості віком майже в мільярд років, то приблизні підрахунки набувають солідності та ваги.