Викопна знахідка віком 180 мільйонів років показала три рівні давнього харчового ланцюга

Автор
Белемніт Passaloteuthis bisulcata із збереженими щупальцями та рештками його здобичі.
Зображення: Klug et al., doi: 10.1186/s13358-021-00225-z.

Нова знахідка демонструє скам’янілого кальмароподібного головоногого молюска, що тримає в своїх щупальцях ракоподібного, а сам, в свою чергу, є рештками трапези акули.

Унікальна скам’янілість датується раннім юрським періодом, приблизно 180 мільйонів років тому, і була знайдена у 1970 році збирачем скам’янілостей Дітером Вебером (Dieter Weber). Плита зі знахідкою походить з формації Посідонієсчіфер (Posidonia Shale), що розташована в покинутому нині кар’єрі Гонсер в Омдені поблизу Хольцмадена, Німеччина.

Прорисовка скам’янілості. Зображення: Klug et al., Doi: 10.1186 / s13358-021-00225-z.

Один з авторів нового дослідження, доктор Гюнтер Швайгерт (Dr. Günter Schweigert), розпізнав важливість зразка під час відвідування колекції Дітера Вебера в 2019 році, і сам зразок згодом був придбаний Staatliches Museum für Naturkunde Stuttgart.

В знахідці зберігся белемніт та рештки десятиногого ракоподібного Proeryon в щупальцях белемніта. Белемніт належить до виду Passaloteuthis laevigata, добре відомого і частого виду белемнітів у найнижчому тоарському ярусі Європи та Марокко. У нього зберігся рострум, декілька м’яких частин, а щупальця є одними з найкраще збережених у своєму роді.

Белемніти відігравали ключову роль у морських басейнах Європи під час юрського періоду. Існує багато доказів, що белемноїди та їх родичі полювали на рибу майже такого розміру, як їх мантія. Однак до сьогодні залишається предметом дискусій, чатували вони на здобич в засідці або якимось чином її переслідували. Завдяки загостреним дзьобам вони могли утримувати, знерухомлювати та розрізати жертву, а нещодавно було припущено, що вони могли навіть розбивати раковини амонітів, щоб дістатись м’якого тіла.

Сам скам’янілий белемніт також демонструє ознаки того, що є жертвою більшого хижака. Вчені вказують, що більшість м’яких частин між щупальцями та кальцитовим рострумом відсутні. Припускається, що знахідка може бути рештками трапези хребетного хижака, можливо, ранньоюрської акули Hybodus hauffianus.

Можливий сценарій, що пояснює тафономію белемніта: відомо, що акула Hybodus hauffianus харчувалася белемнітами, хоча незрозуміло, чи навчились деякі особини, як уникати проковтування кальцитового ромтрума; Белемніт Passaloteuthis laevigata утримує рештки ракоподібного Proeryon у своїх щупальцях. Зображення: Klug et al., Doi: 10.1186 / s13358-021-00225-z.

Стаття про результати дослідження була опублікована в швейцарському журналі палеонтології.

Джерело

http://www.sci-news.com/paleontology/belemnite-crustacean-shark-fossil-09663.html

Поширити