Ashaninkacebus — рід мавп з еоцену Південної Америки, описаний в 2023 році. Він має сильну стоматологічну спорідненість з азійсько-африканськими стовбуровими антропоїдами — Eosimiiformes.
![]()
admin
Megasiphon
Megasiphon — рід асцидій (Ascidiacea) з кембрійських відкладень штату Юта, США. Типовий вид — Megasiphon thylakos. Це найстарший представник асцидій та перша знахідка асцидії зі збереженими м’якими тканинами. Вік Megasiphon становить біля 500 мільйонів років.
Purranisaurus
Purranisaurus — вимерлий рід морських крокодилоподібних з середньої та пізньої юри Чилі та Вака-Муерта в Аргентині. Він був близько 3-3,3 м завдовжки і важив 80 кг.
Bissektipelta
Bissektipelta — рід анкілозаврових тиреофорних динозаврів, що мешкали в Азії протягом пізньої крейди на території сучасної бісектинської формації в Узбекистані. Bissektipelta — моноспецифічний рід, що містить лише типовий вид B. archibaldi.
Tuzoia
Tuzoia — вимерлий рід великих двостулкових членистоногих, що мешкали в морях на території сучасної Північної Америки, Австралії, Китаю, Європи та Сибіру. Відомі з раннього та середнього кембрію. Великий куполоподібний панцир досягав довжини 180 міліметрів, що робить їх одними з найбільших відомих кембрійських членистоногих. Родове ім’я походить від назви гори Тузо в Канадських Скелястих горах.
Keichousaurus
Keichousaurus — рід морських завроптеригієвих рептилій, що вимерли наприкінці тріасу під час тріасово-юрського вимирання. Назва походить від провінції Квейчжоу (нині провінція Гуйчжоу) в Китаї, де перший викопний екземпляр був знайдений у 1957 році. Вони є одними з найпоширеніших скам’янілостей зауроптеригій і часто зустрічаються у вигляді майже повних, зчленованих скелетів, що робить їх популярними серед колекціонерів.
Huracan
Huracan — вимерлий рід агріотеринових айлуроподів з неогенового періоду, скам’янілості якого знаходять у Північній Америці та Східній Азії. На відміну від свого сучасного родича гігантської панди (Ailuropoda melanoleuca), яка спеціалізується на бамбуці, Huracan був гіперхижаком, який пристосувався до швидкого пересування.
Eoarctos
Eoarctos — вимерлий рід арктоїдних хижаків, відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену Північної Дакоти та Небраски. Представлений кількома рештками, найпомітнішою з яких є майже ідеально збережений скелет великого самця. За статурою і розмірами він був порівнянний з ількою (Pekania pennanti) або невеликим єнотом-полоскуном (Procyon lotor), з приблизною масою тіла 4,3 кг. Він характеризувався різноманітними адаптаціями, які вказують на поєднання наземної і деревної локомоції. Найбільш помітною особливістю Eoarctos є унікальний зубний ряд з масивними премолярами і гіпохижими молярами, а також міцна нижня щелепа. Це вказує на те, що він харчувався здобиччю з твердим панцирем, що, можливо, робить його найдавнішим відомим молюскоїдним хижим (Carnivora).
Nihohae
Nihohae — вимерлий рід доісторичних дельфінів, що мешкав у водах, які оточували Нову Зеландію в олігоцені. Його було виявлено в долині Авамоко на Південному острові Нової Зеландії в 1998 році. Типовий вид — Nihohae matakoi.
Dynatoaetus
Dynatoaetus — вимерлий рід великих хижих птахів з плейстоцену Австралії. Це один з найбільших відомих хижаків регіону, за розмірами він поступається лише новозеландському орлу Хааста (Hieraaetus moorei). Хоча Dynatoaetus близький до сучасних грифів, однак демонструє чіткі адаптації до активного хижацького способу життя. Рід монотипний, тобто містить лише один вид — D. gaffae.