Antarctilamna

Antarctilamna — вимерлий рід хрящових риб девонського періоду, з типовим видом Antarctilamna prisca відомим з Південно-Східної Австралії та Антарктиди. Пізніше був описаний новий вид — Antarctilamna ultima з ферми Ватерлоо в Південній Африці.

Antarctilamna мала міцні ктенакантидоподібні колючки, які не мали глибокої області вставки і розташовувались перед першим спинним плавцем. Крім того риба мала характерні диплодонтні зуби з невеликими проміжними горбками. Антарктиламноподібні шипи, відомі з місцезнаходження Бунга Бедс в Австралії, приписують A. prisca.

Скам’янілості Antarctilamna були знайдені в Антарктиді та Австралії. Подібні дисоційовані шипи з девону часто називають Antarctilamna sp. Це стосується шипів, наприклад, з Болівії (формація Катаві), Колумбії (формація Куче, Бояка), та Понт-де-Суерт, Іспанія. Багато з цих попередніх висновків можуть не бути спорідненими, оскільки інші ранні акули мали схожі шипи. Зокрема, ранньодевонський Doliodus мав схожі на вигляд шипи як на спинному, так і на парних плавцях.

Опис Antarctilamna prisca включає матеріал, отриманий як з Антарктики, так і з Нового Південного Уельсу. Антарктичні знахідки включають голотип, частково розкладену тушку зі збереженими шкірними дентикулами, плавниковим шипом і зубами. Матеріал з Нового Південного Уельсу складається з ізольованих шипів. На цій основі вчені запропонували попередню кореляцію між нижньою частиною ацтекського алевроліту Південної Вікторії та шарами Бунга південного узбережжя Нового Південного Уельсу.

Antarctilamna ultima — один з двох видів акул, діагностованих на фермі Ватерлоо в Південній Африці. Його описано за сукупністю елементів, включаючи шип спинного плавця, щелепи та диплодонтні зуби, отримані від особини завдовжки приблизно 1 м. До цього виду також належать кілька ізольованих шипів, більші ізольовані зуби та частковий череп. Приблизна оцінка, що передбачає постійне співвідношення між шириною зубів, довжиною нижньої щелепи та довжиною тіла, дозволяє припустити, що Antarctilamna ultima досягала кількох метрів у довжину.

Antarctilamna ultima відома за спинними плавниками, зубами, хрящовими елементами, відбитками шкіри та невеликим відбитком цілого тіла. Antarctilamna ultima є першою зареєстрованою девонською хордовою рибою, відомою за ювенільним зразком. Ювенільний статус останнього підтверджується не лише його надзвичайно малими розмірами, але й дуже великою головою та бранхіальною областю, які разом перевищували чверть довжини тіла.

Дослідження припускають, що великі акули часто заходили в лиман ферми Ватерлоо з моря, коли гирло було відкрите, щоб поїсти. Також існує ймовірність, що вони народжували в лиманному озері, яке тобі слугувало б розплідником для цих видів.