Vallibonavenatrix 🦤 Вимерлий світ

Vallibonavenatrix (що означає “мисливиця з Валлібону” – на честь міста поблизу місцевості, де були знайдені його рештки) – рід динозаврів-спинозавридів, який мешкав на території сучасної Іспанії під час баремського віку раннього крейдового періоду, між 129,4 і 125 мільйонів років тому. Типовий і єдиний вид – Vallibonavenatrix cani. Його голотип – це частковий скелет, відновлений з формації Арцильяс де Морелла в Кастельйоні. Було виявлено, що він тісно пов’язаний зі Spinosaurus та входить до підродини Spinosaurinae.

Наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років палеонтолог-аматор Хуан Кано Форнер (Juan Cano Forner) відновлював кістки з різних населених пунктів у природному парку Ельс Портс, що знаходиться в провінції Кастельон, Іспанія. В одному з них – місцевості Санта-Агеда побіля міста Валлібона – він розкопав численні рештки хребетних, що відносяться до епохи мезозою, серед яких були скам’янілі динозаври. Форнер розмістив ці скам’янілості в приватній колекції в Сант-Матеу, яку Генералітат Валенсія визнав музеографічною колекцією в 1994 році.

У 2007 році іспанський палеонтолог Фернандо Гомес-Фернандес та його колеги опублікували попередній опис тазу теропода з колекції Форнера. Подальші скам’янілості того самого зразка включали шийний хребець, шість спинних хребців, майже повний криж, фрагменти нейрапофізів, чотири хвостових хребця, десять часткових ребер та фрагменти ребер, три неповні шеврони, майже повну ліву клубову кістку, фрагменти вентральної частини правої клубової кістки, неповну праву та ліву стегнові кістки та фрагмент, який інтерпретується як приналежний до проксимальної частини лобкової кістки.

У 2019 році Елісабете Малафая (Elisabete Malafaia) та її колеги опублікували свій опис нового роду та виду спинозавридних динозаврів, Vallibonavenatrix cani, з частковим скелетом як зразком голотипу. Родова назва стосується міста Валлібона з латинським суфіксом “-venatrix“, що означає “мисливиця”. Видова назва дана на честь Кано Форнера як першовідкривача решток. Vallibonavenatrix являє собою найбільш повний зразок спинозавридів, знайдений на Піренейському півострові.

Vallibonavenatrix був двоногим хижаком середнього розміру. Виступаючі вгору нервові відростки його спинних хребців були помірно високими, а один відомий шип – розширений знизу вгору у формі трапеції, віялоподібної форми, подібно до спинозаврида Ichthyovenator. Подібність між морфологією нервових відростків цих двох таксонів може свідчити про наявність видовжених шипів, що утворюють вітрило на спині Vallibonavenatrix, як це характерно для спинозавридів. Крижиця Vallibonavenatrix мала глибокі плевроцельні ямки (западини) та пневматизовані (заповнені повітрям) отвори. Підшкірна кістка малого тазу також була дуже пневматизованою і мала великі внутрішні камери.

У 2019 році Малафая та її команда класифікували Vallibonavenatrix у межах Spinosauridae, родини великих тетануранових динозаврів, традиційно розділених на дві підродини: Spinosaurinae та Baryonychinae. Хоча Vallibonavenatrix був географічно ближчим до європейських баріоніксинів, таких як Baryonyx з баремського віку Іспанії та Англії, було виявлено, що він більш тісно пов’язаний із спинозавринами, такими як Spinosaurus та Irritator з південного суперконтиненту Гондвана, та азіатським родом Ichthyovenator. Таким чином, Малафая з колегами віднесли Vallibonavenatrix до Spinosaurinae.

Гондванська або азіатська схожість Vallibonavenatrix вказує на складну палеобіогеографічну картину і може одночасно інтерпретуватися як свідчення контакту між Європою і Північною Африкою і між Європою і Азією до аптського віку.

Vallibonavenatrix походить з формації Arcillas de Morella, яка відноситься до баремського віку раннього крейдового періоду між 129,4 і 125 мільйонами років тому. Він співіснував у цьому середовищі з іншими динозаврами, такими як птахотазові Iguanodon bernissartensis і Morelladon beltrani, невизначений зауропод та невизначений баріоніхін.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter