Sineoamphisbaena 🦤 Вимерлий світ

Sineoamphisbaena — викопний вид лускатих плазунів незрозумілого систематичного положення. Скам’янілі рештки знайдені у Внутрішній Монголії в Китаї та датуються пізнім крейдяним періодом (вік 85-70 млн років тому). Голотип складається з добре збережених решток черепа та посткранільного скелету. Будова черепа вказує на риючий спосіб життя. Типовий вид – Sineoamphisbaena hexatabularis.

Ця тварина відома лише за частковою скам’янілістю, що включає повний череп з щелепами, численними хребцями та частиною лівої передньої кінцівки. Зовні Sineoamphisbaena повинна була сильно відрізнятися від сучасних ящірок. Череп довжиною близько 2 сантиметрів мав незвичайну форму: він був досить коротким і з плоскою, міцною, квадратною будовою верхньої частини. Орбіти були невеликими, оточеними міцними кістками. Щелепи були дуже короткими (близько половини довжини черепа), а квадратна кістка була повернута приблизно на 90° назад.

Ребра були міцними, а плечова кістка досить міцною. Довжина тулуба, як і його морфологія, невідомі.

Вперше ця тварина була описана в 1993 році на основі скам’янілостей, знайдених у Внутрішній Монголії (Китай). Спочатку численні дослідження (Wu et al., 1993; Wu et al., 1996; Gao, 1997) вказували, що Sineoamphisbaena була найдавнішим представником амфісбенових. Ця класифікація була піддана сумніву в інших дослідженнях (Kearney, 2003; Conrad, 2008), автори яких вважали, що можуть віднести Sineoamphisbaena до групи лускатих, відомих як Polyglyphanodontia.

Дослідження опубліковані у 2012 році Готьє (Gauthier), показали близькість роду до викопної групи Polyglyphanodontia. Наразі рід відносять або до родини Macrocephalosauridae, або до родини Polyglyphanodontidae.

Химерна форма черепа і міцна плечова кістка свідчать про те, що Sineoamphisbaena була риючою твариною, що копала тунелі і рухалася в них.

Скам’янілості

Джерела

Поширити