Повернемо вимерлих тварин до життя
5,333–2,58 млн років тому.
На планеті панує прохолодний клімат. Відбувається заповнення басейну Середземного моря водами Атлантичного океану — Занклійський потоп. Ардипітек (Ardipithecus) в Африці.
В кінці пліоцену розвивається Ґренландський льодовиковий щит. Австралопітеки (Australopithecus) звичайні гомініди на теренах Східної Африки.
Casatia — рід вимерлих китоподібних з раннього пліоцену, приблизно від 5,1 до 4,5 мільйонів років тому. Рід містить один вид C. thermophila. Тварина була описана по частковому черепу. Його найближчими родичами є нарвал (Monodon monoceros) і білуха (Delphinapterus leucas), проте рештки були знайдені значно південніше, ніж живуть його родичі. Це підтверджує теорію про те, що монодонтиди еволюціонували з тепловодних родів, перш ніж пристосуватися до холодної води.
Hexaprotodon — вимерлий рід гіпопотамів, відомий з Африки та Азії. Назва Hexaprotodon означає “шість передніх зубів”, оскільки деякі викопні форми мають три пари різців.
Megalibgwilia — рід єхидн (Tachyglossidae), відомий лише за австралійськими скам’янілостями, до якого належать найдавніші з відомих видів єхидн. Рід існував від міоцену до пізнього плейстоцену, вимерши близько 50 000 років тому. Види Megalibgwilia були більш поширені в більш теплому і вологому кліматі. Вимирання може бути пов’язане зі зростаючою аридизацією в Південній Австралії.
Pontolis — вимерлий рід великих моржів. До нього належали три види: P. magnus, P. barroni і P. kohnoi. Як і всі ластоногі, Pontolis був масивним водоплавним хижаком. Понтоліси мешкали вздовж тихоокеанського узбережжя Північної Америки біля сучасного західного узбережжя Каліфорнії та Орегону між 11,608 і 5,332 мільйонами років тому, протягом міоцену і пліоцену.
Ramsayia — рід гігантських вомбатів, вагою близько 100 кг. Ramsayia мала довжину близько 2,3м та вимерла в пізньому плейстоцені.
Thylophorops – вимерлий рід дідельфінових опосумів з пліоцену Південної Америки. На відміну від своїх близьких дідельфінових родичів (сучасні опосуми Philander і Didelphis), Thylophorops демонструє спеціалізацію на хижацтві (як сучасний Lutreolina). Один з видів, T. lorenzinii, є найбільшим відомим опосумом усіх часів, що може свідчити про його макрохижацьку роль.
Sthenurus — вимерлий рід кенгуру. При довжині близько 3 м, деякі види були вдвічі більшими за сучасні види. Sthenurus був спорідненим з більш відомим Procoptodon. Вважається, що підродина Sthenurinae відокремилася від спорідненого таксону Macropodinae (кенгуру і валлабі) в середині міоцену, а потім її популяція зростала протягом пліоцену.
Chilotherium — рід носорогових, який жив в пізньому міоцені – до пліоцену 15-2 мільйонів років тому. Ареал поширення хілотерія був від Азії до Північно-Східної Європи. Відомо близько одинадцяти видів хілотеріїв.
Enhydriodon – рід видр, які мешкали на території сучасної Ефіопії в епоху міоцену та пліоцену. Це була досить велика тварина, за оцінками його вага становила близько 200 кілограмів, що робить його найбільшим мустеловим, описаним досі.
Ferrucyon — вимерлий рід всеїдних ссавців родини Canidae, який населяв Північну Америку в пліоцені, приблизно від 4,9 до 2,6 млн років тому.