Повернемо вимерлих тварин до життя
5,333–2,58 млн років тому.
На планеті панує прохолодний клімат. Відбувається заповнення басейну Середземного моря водами Атлантичного океану — Занклійський потоп. Ардипітек (Ardipithecus) в Африці.
В кінці пліоцену розвивається Ґренландський льодовиковий щит. Австралопітеки (Australopithecus) звичайні гомініди на теренах Східної Африки.
Piscogavialis — вимерлий моноспецифічний рід грипозухієвих гавіалідних крокодилів. Єдиний відомий вид — P. jugaliperforatus. Скам’янілості Piscogavialis були знайдені в міоценово-пліоценовій формації Піско в басейні Сакако на півдні Перу в 1998 році, де він співіснував з набагато меншим гавіалідом Sacacosuchus.
Titanochelon — вимерлий рід гігантських черепах, відомий від раннього міоцену до початку плейстоцену в Європі. Ареал його поширення простягався від Піренейського півострова до Анатолії. Деякі представники роду були більшими, ніж сучасні гігантські черепахи, з довжиною панцира до 2 м.
Ambulator — вимерлий рід сумчастих ссавців з родини дипротодонтів (Diprotodontidae). До нього відносять один вид, A. keanei, рештки якого були знайдені в пліоценовій формації Тірарі в Південній Австралії. A. keanei раніше включався до роду Zygomaturus, але у 2023 році був перенесений до нового роду Ambulator. Особливості будови його кінцівок дозволяють припустити, що Ambulator був краще пристосованим до чотириногого ходіння, ніж більш ранні дипротодонти.
Tiliqua frangens — вимерлий вид сучасного роду Tiliqua, синьоязиких сцинків. Жив у пліоцені та плейстоцені на території Нового Південного Уельсу в Австралії. Маючи вагу приблизно 2,4 кг, стародавній вид більш ніж удвічі перевищував масу будь-якого сучасного сцинка, мав надзвичайно широкий та глибокий череп, приземкуваті кінцівки і важкий, орнаментований панцир.
Nuralagus або гігантський меноркський кролик — вимерлий рід зайцевих. Відомий один вид, N. rex, описаний в 2011 році. Він мешкав на острові Менорка з мессінського віку верхнього міоцену по середину пліоцену (5-3 млн років тому). Nuralagus rex є найбільшим з відомих зайцеподібних. Він важив в шість разів більше за сучасного європейського кроля (Oryctolagus cuniculus) і міг досягати 23 кг (хоча в середньому важив близько 12 кг). Він вимер, коли Майорка і Менорка об’єднались в один острів, що дозволило балеарському козлу (Myotragus) зайняти його екологічну нішу.
Neolicaphrium — вимерлий рід копитних ссавців, що належав до вимерлого ряду літоптернових (Litopterna). Ця тварина існувала з пізнього пліоцену до пізнього плейстоцену на півдні Південної Америки та була останнім вцілілим представником родини Proterotheriidae.
Casatia — рід вимерлих китоподібних з раннього пліоцену, приблизно від 5,1 до 4,5 мільйонів років тому. Рід містить один вид C. thermophila. Тварина була описана по частковому черепу. Його найближчими родичами є нарвал (Monodon monoceros) і білуха (Delphinapterus leucas), проте рештки були знайдені значно південніше, ніж живуть його родичі. Це підтверджує теорію про те, що монодонтиди еволюціонували з тепловодних родів, перш ніж пристосуватися до холодної води.
Hexaprotodon — вимерлий рід гіпопотамів, відомий з Африки та Азії. Назва Hexaprotodon означає “шість передніх зубів”, оскільки деякі викопні форми мають три пари різців.
Megalibgwilia — рід єхидн (Tachyglossidae), відомий лише за австралійськими скам’янілостями, до якого належать найдавніші з відомих видів єхидн. Рід існував від міоцену до пізнього плейстоцену, вимерши близько 50 000 років тому. Види Megalibgwilia були більш поширені в більш теплому і вологому кліматі. Вимирання може бути пов’язане зі зростаючою аридизацією в Південній Австралії.
Pontolis — вимерлий рід великих моржів. До нього належали три види: P. magnus, P. barroni і P. kohnoi. Як і всі ластоногі, Pontolis був масивним водоплавним хижаком. Понтоліси мешкали вздовж тихоокеанського узбережжя Північної Америки біля сучасного західного узбережжя Каліфорнії та Орегону між 11,608 і 5,332 мільйонами років тому, протягом міоцену і пліоцену.