
Pampaphoneus — вимерлий рід диноцефалів із середньопермської формації Ріо-ду-Расту в Бразилії, відомий по добре збереженому черепу. Типовий вид – Pampaphoneus biccai. Він був близько спорідненим з Australosyodon.
Повернемо вимерлих тварин до життя
298,9 ± 0,15 — 252,17 ± 0,06 млн років тому.
Континенти збираються в суперконтинент Пангею, утворюються гори Аппалачі в Північній Америці. Великий океан Панталасса. Клімат теплішає й сухішає, закінчується пермо-карбонове заледеніння. На середину періоду припадає заміна вологолюбної кам’яновугільної флори першими справжніми насінними рослинами з шишками — голонасінними (Gymnosperm). З’являються перші мохи (Bryophyta). На суходолі звичайні земноводні темноспондили (Temnospondyli) і примітивні чотириногі парарептилії (Parareptilia). Розквіт плазунів-синапсидів (пелікозаври і терапсиди). Серед комах з’являються жуки (Coleoptera) й двокрилі (Diptera). У теплих мілководних морях та на рифах розквітають корали, плечоногі (Productida, Spiriferida), двостулкові (Bivalvia), форамініфери (Foraminifera), головоногі ортоцеріди (Orthoceratoidea). Наприкінці періоду відбувається глобальне персько-тріасове вимирання, приблизно 95 % видів фауни щезає, повністю вимирають такі таксони, як трилобіти (Trilobita), граптоліти (Graptolithina) та морські бутони (Blastoidea). В Євразії закінчується уральський орогенез, розпочинається алтайський; оучитський та іннуїтський орогенези в Північній Америці; хантер-бовенський орогенез в Австралії формує гори Макдоннелл (225—260 млн років тому).
Pampaphoneus — вимерлий рід диноцефалів із середньопермської формації Ріо-ду-Расту в Бразилії, відомий по добре збереженому черепу. Типовий вид – Pampaphoneus biccai. Він був близько спорідненим з Australosyodon.
Двінія (лат. Dvinia) – рід базальних цинодонтів, єдиний у родині Dviniidae. Жили за часів пізньопермської епохи (вятський вік, 259,0-252,3 млн років тому) на території сучасної Архангельської області (Росія). Двінії були невеликими тваринами, розміром з кішку, і, мабуть, харчувалися будь відповідною їжею – комахами, різними дрібними тваринами, плодами рослин.
Venjukovia — вимерлий рід терапсид із середньої пермі Росії, тварина відома за багатьма рештками часткових черепів і була поширеною в фауні Ішеєво.
Tapinocaninus — вимерлий рід терапсид із родини Tapinocephalidae, в якій він є найбільш базальним представником. Описано лише один вид – Tapinocaninus pamelae. Скам’янілості тварини були виявлені у Західній Капській провінції, ПАР та датуються серединою пермського періоду (вордійський вік).
Apateon — вимерлий рід темноспондилових амфібій з родини Branchiosauridae. Скам’янілості тварини були знайдені в прісноводних шарах пермі Німеччини (діапазон віку: від 295,0 до 290,1 мільйона років тому).
Ophiderpeton — рід примітивних стегоцефалів (або тонкохребцевих), єдиний в родині Ophiderpetontidae ряду аїстоподи (Aistopoda). Існував за часів кам’яновугільного періоду (336,0-307,0 млн років тому). Викопні рештки знайдені в Ірландії, Шотландії (Великобританія), а також в Аризоні і Огайо (США). Назва роду означає «гад-змія».
Callibrachion – монотипичний рід родини казеїди (Caseidae). Єдиний встановлений вид – Callibrachion gaudryi, що був описаний в 1893 році. Його рештки були виявлені в Бургундії, Франція. Вони датуються раннім пермським періодом (артинський вік).
Struthiocephalus («cтраусова голова») – вимерлий рід диноцефалових терапсидів з пермського періоду Південної Африки. Він відомий з досить великої кількості особин, які представляють різні стадії життя та статі, хоча спочатку вони були розбиті на різні роди за помилковою ідеєю, що різні стадії росту та статевий диморфізм між зразками представляють риси різних родів. Велика кількість решток, віднесених до роду, свідчить про те, що Struthiocephalus був досить успішним.
Criocephalosaurus – це вимерлий рід тапіноцефалових терапсидів, який існував у Південній Африці в епоху середньої пермі. Спочатку його назвали Criocephalus, але виявилося, що ім’я вже зайняте родом жуків. Визнається два названих види: C. vanderbyli та C. gunyankaensis. Ареал останніх, можливо, заходив набагато північніше, ніж у C. vanderbyli. Бунстра (1963) вважав цей таксон найбільш спеціалізованим з триби Moschopina.
Mupashi – вимерлий монотиповий рід тероцефалів, який жив під час пізньої пермі на території теперішньої Замбії. Він був з відносно невеликим тілом і мав довгу морду з великим числом зубів у порівнянні з більшістю інших тероцефалів. Розмір його склеротичного кільця свідчить про те, що Mupashi був пристосованим до активності в умовах недостатнього освітлення.