Gordodon — пелікозавр з ранньої пермі 🦤 Вимерлий світ

Gordodon — рід пелікозаврів родини Edaphosauridae, що існував у ранній пермі (298 млн років тому). Викопні рештки знайдені в американському штаті Нью-Мексико. Відомий з черепа, нижньої щелепи та неповного посткраніального скелета (п’ять шийних хребців, чотири повні дорсальні хребці, 12 неповних спинних хребців, фрагменти п’яти шийних і п’ять дорсальних реберних пар, частини правої і лівої ключиць і лопаток). Типовий вид — Gordodon kraineri.

Gordodon відрізняється від інших ранніх синапсид своїми зубами, що були влаштовані так само, як і у сучасних ссавців, і відрізняються від простих однорідних ящіркоподібних зубів інших ранніх травоїдних синапсидів. Він мав великі різцеподібні зуби спереду, за ними була помітна діастема (проміжок між двома сусідніми зубами) і короткий ряд зубів, схожих на кілочки, ззаду. Gordodon також мав відносно довгу шию, як для раннього синапсида, з подовженими та гнучкими хребцями на шиї та спині. Як і в інших едафозавридів, у нього на спині було високе вітрило, сформоване з довгих кісткових нервових відростків його хребців. На відростках також були кістяні округлості, це загальна риса едафозавридів, але округлості Gordodon вирізняються тим, що вони тонші, схожі на колючки та розташовані вздовж шипів у випадковому порядку.

За оцінками, він був досить невеликим — 1 м у довжину без хвоста та вагою 34 кг.

Унікальні щелепи і зуби Gordodon серед ранніх синапсид свідчать про те, що це були одні з перших травоїдних чотириногих, котрі спеціалізувалися на вибірковому харчуванні плодами рослин з високим вмістом поживних речовин і низьким вмістом клітковини (насіння та фруктоподібні структури). Це також один із перших тетрапод, що мав такі спеціалізовані зубні ряди. Вінн еволюціонував лише через кілька мільйонів років після того, як у літописі скам’янілостей з’явилися перші облігатні травоїдні чотириногі. До відкриття Gordodon найдавнішими синапсидними травоїдними тваринами з такими ж складними зубами були схожі на ссавців цинодонти, які з’явилися через 95 мільйонів років у тріасовому періоді.

Єдину відому скам’янілість Gordodon виявив у березні 2013 року Ітан Шут (Ethan Schuth), студент-геолог з Університету Оклахоми, під час екскурсії. Зразок був знайдений вздовж розрізу дороги поблизу міста Аламогордо в окрузі Отеро, штат Нью-Мексико, у шарах, що належать до основи формації Бурсум. Він зв’язався з Музеєм природної історії та науки Нью-Мексико (NMMNH) в Альбукерке, який зібрав зразок протягом 2013–2014 років і зареєстрував його як NMMNH P-70796. Під час викопування череп був випадково розпиляний і на ньому залишився вертикальний розріз шириною 6,25 мм через щелепи та орбіту.

Опис зразка опублікували у 2018 році палеонтологи Спенсер Г. Лукас (Spencer G. Lucas), Ларрі Ф. Райнхарт (Larry F. Rinehart) і Метью Д. Селескі (Matthew D. Celeskey). Вони назвали його голотипом нового роду та виду — Gordodon kraineri. Родова назва походить від іспанського «gordo», що означає «товстий», і давньогрецького суфікса «-odon», що означає «товстий зуб» та стосується його характерно великих передніх зубів. Назва також заграє зі словом «Аламогордо», це назва міста поблизу місця, де була виявлена скам’янілість. Видова назва kraineri була обрана на честь Карла Крайнера (Karl Krainer), геолога Інсбрукського університету, на знак визнання його великої роботи з палеонтології та геології в Нью-Мексико.

Гордодон був відносно невеликим едафозавридом, з орієнтовною довжиною від голови до стегон (досакральна довжина) близько 1 м, не враховуючи хвіст. Також оцінюється, що він важив лише 34 кілограми, що менше половини розміру більшості видів Edaphosaurus. У порівнянні з пізнішими едафозавридами, ребра Gordodon були набагато менш вигнутими. Таким чином, малоймовірно, що він мав такі ж бочкоподібні груди, як Edaphosaurus. Замість цього він мав набагато вужчий прямий тулуб, як у хижих сфенакодонтид, таких як Dimetrodon.

Хребці відносно гнучкі і мають пару видовжень на нижній стороні, що є унікальним для Gordodon серед едафозавридів. Самі хребці мають відносно подовжені прямокутні центри (основне тіло хребців) на шиї, тоді як спинні хребці більш квадратні.

Крім частини плечового пояса, єдиними відомими кістками кінцівок Gordodon є два неповні пальці, ймовірно, з однієї з передніх кінцівок. Ці пальці довгі і тонкі, з вигнутими, загостреними кігтями на кінчиках. Вони більше схожі на пальці Remigiomontanus, ніж на кремезніші пальці більшого Edaphosaurus. Інші аспекти анатомії Gordodon залишаються невідомими, оскільки він відомий лише з одного часткового зразка.

Череп Gordodon відносно великий для едафозаврида. Його довжина спереду назад становить 159 міліметрів. Однак, як і в інших едафозавридів, голова все ще пропорційно мала порівняно з тілом. Череп злегка вигнутий вгору по довжині, з відносно довгою та вузькою мордою, яка приблизно дорівнює довжині частини черепа за очима. Самі очниці великі й округлі над ними нависає кісткова “брова”, сформована передлобовою, лобовою та задньолобовою кістками. Єдиний отвір за очима, характерний для синапсидів, має приблизно квадратну форму і менший за орбіту, хоча його висота більша за ширину.

Діастеми зустрічаються у верхніх щелепах деяких інших ранніх синапсидів, включаючи хижих Kenomagnathus і Tetraceratops. Проте Gordodon поки є єдиним травоїдним не-терапсидним синапсидом, який має справжню діастему. Gordodon також є єдиним синапсидом за межами цинодонтів, у якого зубна діастема протилежна діастемі на верхній щелепі. Діастеми та гетеродонтні зуби Gordodon розвинулись незалежно від більш похідних терапсидів, включаючи ссавців. Це вказує на те, що еволюція щелеп і зубів ссавців не була лінійним процесом, а функціональні діастеми розвивалися багаторазово в ранніх синапсидів, в тому числі і в едафозавридів.

Діастема Gordodon, ймовірно, виникла через невелику щілину у верхньому зубному ряду ранніх едафозавридів (“початкова діастема”), таких як Ianthasaurus, сформовану прикріпленням передщелепної кістки та верхньої щелепи.

У межах Edaphosauridae Gordodon також показує, що принаймні два різних стилі харчування травоїдних тварин розвинулися в цій родині на початку її еволюційної історії. Це були спеціалізована дієта з низьким вмістом клітковини у Gordodon та поїдання рослин з високим вмістом клітковини у більш похідних едафозавридів, а саме Edaphosaurus. Однак, на даний момент незрозуміло еволюціонували ці стилі від менш спеціалізованих травоїдних тварин, пристосованих до дієти з низьким вмістом клітковини, чи кожен з них еволюціонував від більш всеїдних предків, подібних до Ianthasaurus.

Вік Gordodon також вказує на те, що рослиноїдні едафозавриди диверсифікувалися на ранніх стадіях своєї еволюції. Таким чином, підвищується можливість більшого екологічного різноманіття в Edaphosauridae, яке ще належить виявити.

Осадові фації бурсумської формації вказують на те, що Gordodon населяв прибережну рівнину. Протягом відкладення формації середовище тут чергувалося між наземним, пляжним та морським із циклічними підняттями та падіннями рівня моря. Це свідчить про близькість місцевості до узбережжя. Більшість організмів, відомих з формації Бурсум, є морськими, з великою кількістю решток безхребетних, включаючи різноманітних черевоногих молюсків, остракод, голкошкірих, брахіопод і двостулкових молюсків, а також крихітних мшанок і форамініфер. Фрагментарні рештки хребетних з інших місць у пласті включають риб, водних темноспондильних амфібій і археїд, травоїдних діадектоморфів і казеїд, хижих сфенакодонтид і, можливо, інших едафозаврид.

Скам’янілості

Плита пісковика з рештками *Gordodon kraineri*.

Фотографія черепа *Gordodon kraineri*, що показує вертикальний розпил, зроблений випадково під час розкопок

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter