Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Megapiranha paranensis – вид викопних променеперих риб з підродини піранієвих (Serrasalminae) родини харацинових (Characidae) або (за іншою класифікацією) родини піранієвих (Serrasalmidae), єдиний вид в складі роду Megapiranha. Вид виявлено в міоценових відкладеннях Аргентини (провінція Ентре-Ріос, de Entre Rı’os).
Barbourofelis – вимерлий рід великих котовидих хижих ссавців родини Barbourofelidae (несправжніх шаблезубих котів). Рід був ендемічним для Північної Америки та Євразії часів міоцену та зник в тортонському віці, таким чином він існував з 17 до 7,3 млн. років.
Dorcatherium (лат., від грец. δορκάς – косуля або газель-доркас і θηρίον – звір) – рід вимерлих ссавців з родини оленцевих. Скам’янілості виявлені в Європі, Східній Африці і в районі гірського хребта Сивалик (Гімалаї). Відомі з міоцену і пліоцену.