Leptomeryx — вимерлий рід парнокопитних ссавців із родини лептомерицидів (Leptomerycidae) підряду жуйних (Ruminantia), які жили з середини еоцену до початку міоцену на території Північної Америки.
Період існування: еоцен
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Buxolestes
Buxolestes — вимерлий рід напівводних неплацентарних евтерієвих ссавців родини Pantolestidae. Види цього роду були частиною першої еволюційної радіації ссавців протягом середнього еоцену (48–40 млн років тому) і були виявлені в групі Браклешем і формації Віттерінг в Англії, в ямі Мессел в Німеччині та в Буксвіллері, Франція. Буксолест вперше був описаний в 1970 році.
Titanomyrma
Titanomyrma — рід викопних комах з родини Мурахи (Formicidae). Описано 3 види. Мешкали в період еоцену (49,5 млн років тому). Вважаються найбільшими мурахами, що коли-небудь існували. Останній виявлений вид, T. lubei, був описаний у 2011 році, коли у Вайомінгу, Сполучені Штати, знайшли скам’янілу крилату королеву мурах віком 49,5 мільйонів років. ЇЇ розмір можна було порівняти з сучасним колібрі. Інший викопний вид цього роду, T. gigantea, є найбільшим відомим видом мурах у світі.
Nasidytes
Nasidytes — вимерлий рід гагар (Gaviiformes), який мешкав у ранньому еоцені на території сучасної Великобританії. Він містить один вид, N. ypresianus. Nasidytes є найранішою однозначно ідентифікованою гагарою в літописі скам’янілостей.
Geiseleptes
Geiseleptes — це рід вимерлих геконів, які жили в в субтропічних лісах центральної частини сучасної Німеччини 47 мільйонів років тому в середньому палеогеновому періоді. Скам’янілість, з якої було описано рід, складається лише з неповного черепа під назвою IV-4057-1933.
Merycoidodon
Merycoidodon — вимерлий рід травоїдних парнокопитних родини Merycoidodontidae, більш відомий під назвою Oreodon. Він був ендемічним для Північної Америки в період від середнього еоцену до середнього міоцену (46-16 млн років тому) та існував приблизно 30 мільйонів років.
Anoplotherium
Anoplotherium — вимерлий рід травоїдних парнокопитних ссавців, що можливо належав до підряду Tylopoda або був їх близьким родичем, який мешкав у Європі від пізнього еоцену до самого раннього олігоцену. Скам’янілості Anoplotherium вперше були виявлені в гіпсових кар’єрах Парижа в 1804 році і згодом описані французьким натуралістом Жоржем Кюв’є (Georges Cuvier). Це один з перших описаних палеогенових ссавців, реконструкції Anoplotherium XIX століття можна побачити в парку Crystal Palace.
Thinocyon
Thinocyon — рід вимерлих ссавців, що відноситься до родини Hyaenodontidae з ряду Hyaenodonta. Він жив у середньому еоцені, а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці та Азії.
Diegoaelurus
Diegoaelurus («кіт з Сан-Дієго») — вимерлий рід ссавців з вимерлої підродини Machaeroidinae у вимерлій родині Oxyaenidae. Цей рід наразі містить лише один вид Diegoaelurus vanvalkenburghae, знайдений у формації Сантьяго в Каліфорнії. Цей ссавець жив в епоху середнього еоцену, приблизно, між 46,2 і 39,7 мільйонів років тому.
Ignacius
Ignacius — рід вимерлих ссавців ранньої кайнозойської ери (62-33 млн років).Найдавніші відомі зразки Ignacius походять з формації Форт-Юніон, штат Вайомінг, а останній відомий зразок Ignacius був знайдений у Медисін-Поул-Хіллс (формація Чадрон) у Північній Дакоті. Ignacius — один із десяти родів родини Paromomyidae, це найдовготриваліша родина плезіадапіформ, яка існувала приблизно 30 млн років у епохи палеоцену та еоцену. Аналіз посткраніальних скам’янілостей, проведений палеонтологами, свідчить про те, що представники родини Paromomyidae, включаючи рід Ignacius, швидше за все, були пристосованими до життя на деревах.