Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Primoptynx poliotauros – викопний вид сов з вимерлої родини Protostrigidae з еоцену Північної Америки. Викопні рештки птиці виявлені в 1990 році в Вілвудській формації на півночі Вайомінгу, у відкладеннях, що датуються віком 55 млн років. Голотип складається з посткраніального скелету.
Phiomicetus anubis — викопний вид китів із родини Protocetidae, які жили від 43 до 42 мільйонів років тому в середньому еоцені на території нинішнього Єгипту. Рештки тварини були видобуті із Фаюмської западини. Він мав потужні щелепи і великі зуби, які дозволяли б йому полювати і рвати велику здобич.
Achaenodon – вимерлий парнокопитний ссавець, що можливо, належав до елоїдів (Helohyidae). Він мешкав у середньому-верхньому еоцені (близько 43-39 мільйонів років тому), а його викопні рештки були знайдені в Північній Америці.
Eoconstrictor – вимерлий рід змій з родини Удавові (Boidae), які можливо мали інфрачервоний зір, відомий з еоцену ( близько 48 мільйонів років тому ) Німеччини (кар’єр Мессель). Типовий вид, E. fischeri, відомий з кількох добре збережених зразків, знайдених у кар’єрі Мессель у Німеччині. Спочатку він був названий як Palaeopython fischeri Стефаном Шаалом (Stephan Schaal) у 2004 р. на честь колишнього міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера. Однак, пізніший огляд роду показав, що він представляє окрему лінію. Рід був перейменований у новий рід Eoconstrictor у 2020 році.
Palaeoglaux — рід вимерлих сов, єдиний в родині Palaeoglaucidae. Жив в еоцені в Європі. Скам’янілі рештки виду знайдені в Мессельському кар’єрі в Німеччині і фосфоритах Керсі у Франції.
Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Систематичне положення гірахіуса є спірним. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів.
Пресбіорніси (лат. Presbyornis) – рід вимерлих птахів із ряду гусеподібних (Anseriformes). Включає 4 види з палеоцену – еоцену (66,0-33,9 млн років тому), що жили на території сучасних США і Монголії.
Lithornis (з грец. кам’яний птах) — рід викопних безкілевих птахів вимерлої родини Lithornithidae ряду Lithornithiformes. Рід існував у ранньому палеоцені та еоцені. Скам’янілості представників роду знаходять у США та Великій Британії.
Euclastes – вимерлий рід морських черепах, який пережив масове вимирання на межі крейдово-палеогенового періодів. Вперше рід був названий Едвардом Дрінкером Коупом (Edward Drinker Cope) в 1867 році, і містить три види. E. hutchisoni, був названий в 2003 році, але з тих пір був перенесений до роду Pacifichelys, тоді як E. coahuilaensis, названий у 2009 році, був переописаний як Mexichelys coahuilaensis у 2010 році. Скам’янілості Euclastes були знайдені в Африці та Північній і Південній Америках та датуються крейдою-еоценом.
Agriochoerus – вимерлий рід деревних травоїдних тварин з родини Agriochoeridae ряду парнокопиті (Artiodactyla), ендемік Північної Америки. Agriochoerus та інші агрохоеріди мали кігті, що рідко зустрічається у парнокопитих, а також, ймовірно, були деревними. Рід Agriochoerus був вперше описаний в 1869 році, жив він під час пізнього еоцену та олігоцену. Це була тварина середнього розміру, розрахункова маса тіла для A. antiquus становила близько 85 кг.