Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Agriochoerus – вимерлий рід деревних травоїдних тварин з родини Agriochoeridae ряду парнокопиті (Artiodactyla), ендемік Північної Америки. Agriochoerus та інші агрохоеріди мали кігті, що рідко зустрічається у парнокопитих, а також, ймовірно, були деревними. Рід Agriochoerus був вперше описаний в 1869 році, жив він під час пізнього еоцену та олігоцену. Це була тварина середнього розміру, розрахункова маса тіла для A. antiquus становила близько 85 кг.
Patriomanis – вимерлий рід панголінів з еоцену Північної Америки. На даний момент він є єдиним відомим з Північної півкулі панголіном. Рід включає всього один вид, P. americana, що відомий з шести екземплярів, в основному з формації the Chadronian White River Formation в Монтані.
Heliosus apophis – вид вимерлих ссавців з родини Helohyidae, відкритий у 2017 році у штаті Вайомінг, США. Знахідка походить із Washakie Formation, що датується середнім еоценом та має вік близько 47 млн. років. Голотип складається з лівої зубної кістки з P4-M3 та пов’язаної з нею плечової кістки.
Uintascorpio – вимерлий рід скорпіонів з родини Buthidae, що містить єдиний вид Uintascorpio halandrasorum. Цей вид відомий тільки з середнього еоцену формації Грін-Рівер, в басейні річки Пісанс-Крік, графство Гарфілд, північний захід штату Колорадо, США.
Onychonycteris – найпримітивніший із двох найдавніших відомих моновидових родів кажанів, який мешкав у районі сучасного штату Вайомінг, США в епоху еоцену, 52,5 мільйона років тому. Типовий вид – Onychonycteris finney.
Paramys (лат., буквально – “як миша”) – рід вимерлих ссавців із ряду гризунів (Rodent), що жили від пізнього палеоцену до раннього олігоцену (56,8-33,9 млн років тому) на території Північної Америки і Європи. Це один з найбільш ранніх відомих родів гризунів. Він співіснував з Thisbemys, подібним гризуном, таким чином відсилаючи до історії про Пірама та Тібе.
Leptictidium (лат., від грец. Λεπτή ἴκτις «худорлява куниця») – рід вимерлих плацентарних ссавців, що пересувалися на задніх ногах, подібно до кенгуру, тушканчиків або людини. Існували на території Європи (Великобританія, Німеччина і Франція) в еоцені. Вимерли в олігоцені.
Lesmesodon — вимерлий рід із ряду Hyaenodonta, хижих ссавців, що було тісно пов’язані з хижаками (Carnivora). Він жив у середньому еоцені, близько 47 мільйонів років тому. Важливі знахідки походять з шахти Мессель поблизу Дармштадта, інші рештки відомі з півночі Франції. Французькі знахідки здебільшого представляють собою зуби та рештки щелепи. З Месселю відомо кілька часткових скелетів дитинчат та юних тварин. Дорослі особини поки не знайдені. Lesmesodon був невеликим гієнодоном, котрий був пристосований до підземного способу життя. Існує три визнаних види, а сам рід був описаний в 1999 році.
Daouitherium — рід вимерлих примітивних хоботних з вимерлої родини Numidotheriidae. Жив в ранньому еоцені близько 55 мільйонів років тому в Північній Африці. Рештки цієї тварини, що складаються з фрагментів щелеп і зубів, були виявлені на території фосфатного басейну Улед Абдун (Ouled Abdoun Basin) в Марокко. За оцінками, тварина важила від 80 до 170 кг, що робить її одним з найбільших ранніх ссавців, відомих з Африки. За іншими оцінками вага Daouitherium сягала 200 кг.
Indohyus («свиня Індії») – назва роду вимерлих пальцехідних парнокопитних, відомого з еоценових викопних знахідок в Азії. Ця тварина, схожа на оленця, була знайдена в Гімалаях і є близьким родичем, а можливо і предком китів. Indohyus був розміром приблизно з єнота або домашню кішку.