Pelretes 🦤 Вимерлий світ

Pelretes — викопний рід жуків родини катеретид (Kateretidae) з підряду всеїдних жуків (Polyphaga). Існував у пізній крейді (99 млн років тому) та виявлений у бірманському бурштині. Типовий вид – Pelretes vivificus.

Стародавня комаха була дуже дрібною – довжина її тіла становила всього 1,27 міліметра. Проте знахідка привернула значний інтерес палеонтологів. Справа в тому, що в бурштині довкола жука вчені розгледіли близько сотні пилкових зерен, що належать квітковій рослині з вимерлого роду Tricolpopollenites. Чотири скупчення зерен розташовуються поруч із жуком, і принаймні два зерна пристали до черевця комахи.

На думку дослідників, це вказує, що жук переносив пилок з квітки на квітку, подібно до сучасних катеретидів. Додатковий аргумент на користь цієї ідеї – наявність щетинок на кінцівках та черевці жука, до яких легко могли прикріплюватися пилкові зерна. Відштовхуючись від припущення, що комаха була запилювачем, Ченьян Цай із співавторами вибрали для нього відповідну наукову назву: Pelretes vivificus. Родове ім’я походить від давньочеського слова, що позначає пилок (один із авторів статті родом із Чехії), а видове перекладається з латині як «той, що дає життя» — натяк на можливу роль жука в розмноженні рослин.

Вид описаний у 2021 році вченими з Бристольського університету та Нанкінського інституту геології і палеонтології Китайської академії наук (NIGPAS). Вони вивчили скам’янілі фекалії жука, які складалися виключно з пилку. Деякі аспекти анатомії жука, такі як його волохате черевце, також є адаптаціями, пов’язаними з запиленням. Дослідники отримали переконливі докази того, що викопний жук Pelretes vivificus харчувався пилком та був запилювачем покритонасінних квіткових рослин.

У тому ж зразку бурштину Ченьян Цай та його колеги виявили два циліндричні копроліти, які складаються з пилкових зерен Tricolpopollenites. Судячи з їхньої будови та віку знахідки, вони належать якомусь жуку. Оскільки викопні екскременти розташовуються поруч із P. vivificus (найближчий — з відривом двох міліметрів від комахи), палеонтологи вирішили, що він їх і зробив. Таким чином, представники даного виду могли відвідувати квітки рослин з роду Tricolpopollenites, щоб поїдати пилок. При цьому частину зерен вони забирали на черевці та лапках на інші квітки того ж виду, забезпечуючи запилення.

Палеонтологи давно припускають, що жуки, які харчувалися пилком, були першими запилювачами квіткових рослин. Ймовірно, спочатку ці комахи (разом з представниками інших груп) переносили пилок голонасінних рослин типу саговників, а потім, в середині крейдового періоду, переключилися на квіткові рослини. Згодом запилювати квіти почали й інші комахи, а самі квіткові рослини навчилися виготовляти нектар. Цю гіпотезу підтверджують зразки бірманського бурштину, у яких жуки збереглися разом із пилком голонасінних та квіткових рослин. Однак до виявлення P. vivificus та його копролітів у фахівців не було настільки твердих доказів, що жуки епохи динозаврів відвідували квіти та годувалися їх пилком.

Шматок бурштину, де була знайдена комаха, був здобутий з шахти в долині Хукаунг, штат Качин, на півночі М’янми. Цікаво, що P. vivificus — вже третій вид жуків із бірманського бурштину, для якого відзначено зв’язок із пилком квіткових рослин. Це показує, що у середній крейді відразу кілька груп цих комах освоїли харчування пилковими зернами квіткових рослин і стали їх запилювачами.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter