Miocochilius — нотоунгулят з міоцену 🦤 Вимерлий світ

Miocochilius — вимерлий рід дрібних ссавців-нотоунгулятів, що походив з Південної Америки та жив в епоху середнього міоцену. Рід містить два описаних види: типовий вид M. anomopodus, описаний у 1953 році Рубеном Артуром Стіртоном (Ruben Arthur Stirton), і M. federicoi, описаний і включений до роду Даріном Крофтом (Darin A. Croft).

Скам’янілості Miocochilius були знайдені в Ла-Вента в колумбійській групі Хонда, де він є найпоширенішим ссавцем, в болівійській групі Хонда (M. federicoi) і в формації Іпуруро в перуанському басейні Укаялі. Тут ці тварини жили поряд з багатим фауністичним угрупуванням, що включало інших ссавців, крокодилів, черепах і ящірок.

Рід Miocochilius був вперше описаний Рубеном Артуром Стіртоном у 1953 році на основі майже повних і численних неповних скелетів, знайдених у групі Хонда в Колумбії. Типовий вид отримав назву M. anomopodus. Більше скам’янілостей цього виду було знайдено в Ла-Вента і в формації Іпуруро в Перу.

Другий вид, M. federicoi, був описаний Даріном Крофтом у 2007 році на основі верхньої щелепи, знайденої в групі Хонда в Болівії. Видовий епітет походить від імені Федеріко Анайя (Federico Anaya), вченого, який відіграв важливу роль у розвитку палеонтології хребетних в Болівії. M. federicoi відрізняється від Eopachyrucos, Santiagorothia, Proargyrohyrax, Archaeophylus та Progaleopithecus надзвичайно високими коронками зубами. Описаний вид відрізняється від роду Protypotherium більш відкритими лінгвальними емалевими складками, варіабельною наявністю невеликої медіальної частки на верхніх молярах та молярами з більш округлими дистальними частками. Вид також відрізняється від Argyrohyrax відсутністю ямок на верхніх молярах. Порівняно з Cochilius та Colloncuran Interatherium, Miocochilius federicoi мав довший, низький череп. Автор схилявся до опису зразка як окремого роду, але зрештою включив вид до Miocochilius.

Ця невелика тварина, завдовжки від 30 до 28 см, нагадувала велику кішку та належала до ендемічної родини непарнокопитних Interatheriidae. Це були малі і середні тварини, ймовірно, пасовищні. M. federicoi, відомий за частковим черепом, схоже, був меншим.

Miocochilius, мабуть, нагадував гризуна з довгими ногами. Ноги мали три пальці спереду і два ззаду, з гомілками, зосередженими лише на двох пальцях. Це надавало ногам структурної схожості з ногами сучасних пекарі. Тварина такого розміру могла розвинути навички бігу на короткі дистанції (як сучасні зайці), щоб захиститися від хижаків поширених в низинних районах континенту. Така спеціалізація може пояснити зменшення кількості пальців у Miocochilius, що відрізняє її від інших представників родини. Таке зменшення часто спостерігається і в інших бігаючих тварин, таких як антилопи та коні.

Miocochilius ділив своє середовище існування з багатьма іншими ссавцями, птахами, рептиліями та амфібіями. Скам’янілості Miocochilius, найпоширенішого ссавця в Ла-Вента, були знайдені поряд з приматами Mohanamico hershkovitzi, Neosaimiri fieldsi і Stirtonia tatacoensis, гризунами Scleromys colombianus, S. schurmanni, Drytomomys aequatorialis, Neoreomys huilensis, Eodolichotis maddeni, Rhodanodolichotis antepridiana, Prodolichotis guerreroi та P. pridiana, мурахоїд Neotamandua borealis, кажан Notonycteris magdalenensis, пампатерій Scirrotherium hondaensis, інші нотоунгуляти Pericotoxodon platignathus, Huilatherium pluripicatum, морська корова Potamosiren magdalenensis, спарассодонти Hondadelphys fieldi та Lycopsis longirostrus, літоптер Megadolodus molariformis та наземний лінивець Magdalenabradys confusum. В угрупованні також мешкали крокодили Purussaurus neivensis і Charactosuchus fieldi, ящірка Dracaena colombiana та черепахи Geochelone і Podocnemis pritchardi.

Скам’янілості належать до угруповання Xenastrapotherium kraglievichi–Granastrapotherium snorki з Ла-Венти. На основі аналізу рослинності та різноманітності пасовищ фауни Ла-Венти було зроблено припущення, що екосистема більше нагадувала екосистеми Африки та Азії, ніж сучасні неотропіки.

Перуанський зразок був зібраний у конгломераті, відкладеному в прибережно-флювіальному середовищі, де домінують шторми, альтернативно описаному як озерне та палюдальне, біля арки Фіцкарральда в басейні річки Укаялі в Амазонському Перу. Іншими ссавцями, знайденими в цьому ж місці, були токсодонт Pericotoxodon cf. platignathus, гліптодонти Boreostemma і Parapropalaehoplophorus septentrionalis, наземний лінивець Urumacotherium і гризун Drytomomys cf. aequatorialis.

Болівійський вид M. federicoi був знайдений у флювіальних мулистих глинистих породах групи Хонда і датований на основі калій-аргонового аналізу віком 12,83 ± 0,11 млн років тому і 11,96 ± 0,11 млн років тому. Скам’янілість супроводжували різноманітні гризуни, спарассодонти, літоптери, непарнокопитні та гліптодонти Hapalops angustipalatus, Hiskatherium saintandrei та Propalaehoplophorus andinus.Загалом з фауни Кебрада-Хонда описано 30 різних родів ссавців, тоді як у Ла-Вента було описано 68 родів.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter