Lunataspis – найдавніший з відомих мечохвостів. Вперше він був офіційно описаний Девідом Рудкіним (David Rudkin), Гремом Янгом (Graham Young) і Годфрі Ноланом (Godfrey Nolan) на основі скам’янілостей, знайдених на півночі Манітоби, Канада, у 2005 році. Це родовище датується пізнім ордовиком та має вік близько 445 мільйонів років.
Типовий вид, L. aurora, був описаний за рештками, знайденими у відкладеннях Konservat-Lagerstätten формації Кам’янистих гір, центральна Манітоба. Видова назва aurora походить від латинського слова “зоря”, а також є однойменною з міфологічною римською богинею.
Другий вид, L. borealis, був описаний у 2022 році на основі трьох зразків, включаючи дорослу особину (ROM IP 64616) та двох молодих особин (ROM IP 64617 та ROM IP 64618). Всі екземпляри були знайдені у верхній частині формації Гулл-Рівер у Кінгстоні, Онтаріо.
Lunataspis borealis забезпечує критичне розуміння онтогенезу і морфології ранніх мечохвостів, вказуючи на те, що принаймні деякі палеозойські форми мали вільно зчленовані тергіти перед зрощеним торацетроном і опістосому, що складалася з 13 сегментів.
Ця тварина була віддалено схожа на сучасного мечохвоста, але мала деякі риси, досить відмінні від сучасних форм. Для Lunataspis було характерне злиття тергітів опістосоми в два склерити. Була присутня велика мезосома, що складалася з шести-семи злитих сегментів, за якою йшла вузька метасома з трьох редукованих сегментів. Lunataspis також мав великий, півмісяцеподібний просомальний щитой, який ніс два складних ока в латеральному положенні. Очі оточувались двома невеликими офтальмологічними гребенями по обидва боки низької серцевої частки. Хвіст (тельсон) списоподібним.
Скам’янілості Lunataspis були знайдені в Lagerstätten на півночі Манітоби в мілководних морських відкладеннях. Ця тварина набагато старша за еволюційну лінію, відому як “синзифозуриди” (Synziphosurida), яка включає таких тварин, як Weinbergina, Bunodes і Palaeoniscus, і дуже схожа на більш еволюційно розвинених мечохвостів. Це вказує на те, що основні риси висококонсервативного плану тіла мечохвостів розвинулися ще в ранньому палеозої, в набагато раніший час, ніж вважалося раніше.
Lunataspis був знайдений в морських відкладеннях, і вважається, що ця тварина жила вздовж берегів стародавнього океану, як і сучасний Limulus. Lunataspis важливий ще й тому, що він встановлює найдавнішу знахідку екологічної асоціації, яка є актуальною і донині.
Скам’янілості
Джерела
- https://it.wikipedia.org/wiki/Lunataspis_aurora
- https://en.wikipedia.org/wiki/Lunataspis
- https://www.deviantart.com/avancna/art/Lunataspis-aurora-117720451
- https://www.researchgate.net/publication/280088007_Morphometric_Variations_and_Population_Size_of_Horseshoe_Crab_Tgigas_in_Teluk_Senangin_Perak_Malaysia
- https://www.sci.news/paleontology/lunataspis-borealis-11266.html