Palaeoglaux — рід вимерлих сов, єдиний в родині Palaeoglaucidae. Жив в еоцені в Європі. Скам’янілі рештки виду знайдені в Мессельському кар’єрі в Німеччині і фосфоритах Керсі у Франції.
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Callibrachion
Callibrachion – монотипичний рід родини казеїди (Caseidae). Єдиний встановлений вид – Callibrachion gaudryi, що був описаний в 1893 році. Його рештки були виявлені в Бургундії, Франція. Вони датуються раннім пермським періодом (артинський вік).
Abyssosaurus
Abyssosaurus – вимерлий рід криптоклідідових (Cryptoclididae) плезіозаврів, відомий з ранньої крейди Чуваської Республіки, на заході Росії. Він мав укорочений череп, існує припущення, що він населяв переважно батіальну зону (батіальна фауна існує на дні або у водній товщі морів і океанів на глибинах від 500 до 3000 м).
Vallesaurus
Vallesaurus – вимерлий рід пізньотріасових елюрозаврових (Elyurosauria) дрепанозавроморфів (Drepanosauromorpha). Він був вперше знайдений у Північній Італії в 1975 році і це один з найпримітивніших дрепанозаврів. V. cenensis – типовий вид, який вперше згадується у 1991 році, але офіційно описаний лише у 2006 році. Другий вид, V. zorzinensis, був названий у 2010 році.
Gebrayelichthys
Gebrayelichthys — вимерлий рід променеперих риб із ряду Pycnodontiformes. Скам’янілості роду були знайдені у вапнякових плитах Ліванських гір і датовані сеноманом (середня крейда). Рід був описаний на основі чотирьох типових екземплярів, фотографія п’ятої скам’янілості була опублікована в іспанському відгалуженні науково-популярного журналу P.M. Скам’янілості роду рідкісні. Наразі описано два види – Gebrayelichthys uyenoi та G. vexillarius.
Drepanaspis
Drepanaspis – вимерлий рід примітивних безщелепних риб з ранніх девонських морських відкладів Європи. D. gemuendenensis з Hunsrück lagerstätte є найвідомішим і найкраще вивченим видом, оскільки він відомий з кількох зчленованих зразків.
Ainiktozoon
Ainiktozoon loganense (лат.) – загадковий викопний організм силурійського періоду, скам’янілості якого вперше виявлені в кінці XIX століття в Шотландії і детально досліджені в 1937 році Д. Скорфілдом, який класифікував організм як примітивне хордове, споріднене з покривниками (Tunicata, або Urochordata). У 1985 році була проведена нова реконструкція останків, у результаті якої були виділені раніше невідомі деталі будови організму, зокрема, орган, що нагадує складне око. Проте, оскільки організм не вдалося віднести ні до одного відомого класу членистоногих, залишилася незмінною інтерпретація Ainiktozoon як фільтруючого протохордового з мінералізованим (фосфатним) скелетом.
Hyrachyus
Гірахіус (Hyrachyus) — викопний рід непарнокопитних ссавців монотипової родини Hyrachyidae, що існував в еоцені у північній півкулі. Це були тварини середнього розміру, вони досягали розмірів вовка і жили у тропічних та субтропічних лісах поблизу води. Систематичне положення гірахіуса є спірним. Деякі дослідники бачать тварину біля основи еволюції носорогів, інші — тапірів.
Carniadactylus
Carniadactylus – рід птерозаврів, який існував у Європі в період пізнього тріасу (пізній карній або ранній норій, близько 228 мільйонів років тому). Рід містить один вид, Carniadactylus rosenfeldi.
Parageralinura
Parageralinura – вимерлий рід павукоподібних ряду Uropygi з родини Thelyphonida (батогові скорпіони), який жив у Європі за часів карбону. Назва Uropygi пов’язана з наявністю батоговидного хвостового придатку і означає «хвіст на заду» (грец. οὐροπύγιον, від слів οὐρά – «хвіст» і πυγή – «зад»).