Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Європа
Європа — частина світу в Північній півкулі. Омивається Північним Льодовитим океаном на півночі, Атлантичним океаном на заході та Середземним морем на півдні. На сході та південному сході відокремлена від Азії Уральськими та Кавказькими горами, річкою Урал (за іншою версією, Ембою), Каспійським та Чорним морями. Площа — 10 180 000 км2, що становить 2 % площі Землі або 6,8 % суходолу. Природна рослинність дуже змінена або знищена людиною; стан лісів погіршується. Зледеніння під час останнього льодовикового періоду та присутність людини вплинули на поширення європейської фауни. В багатьох районах Європи більшість великих травоїдних та хижих тварин були знищені полюванням. Шерстистий мамонт вимер до кінця неоліту. Сучасні вовки та ведмеді знаходяться під загрозою зникнення.
Alexeyisaurus – вимерлий рід можливих плезіозаврів, відомий з верхнього тріасу (нижній-середній норійський вік) формації Вільчек, Земля Вільчека, Земля Франца-Йосифа, Росія. Вперше він був названий А. Г. Сєнніковим та М. С. Архангельським у 2010 році, а типовим видом є Alexeyisaurus karnoushenkoi. Хоча в першій публікації він вважався еласмозавром, у наступних публікаціях він був описаний як “частковий, погано збережений і недіагностичний скелет завроптеригія”.
Cambropachycope – рід незвичайних ракоподібних, описаний з нижньокембрійських відкладень Гренландії та Швеції.
Thanahita distos – вид лобоподів (лат. Lobopoda) з середнього силуру Великобританії (~ 430 млн. років тому). Лобоподи (лат. Lobopoda, від грец. Λοβός – частка і πούς – нога) – надтип безхребетних з групи линяючих (Ecdysozoa). Тварини з сегментованим тілом і нечленованими кінцівками. Сучасні представники лобопод: оніхофори і тихоходи. Викопні рештки відомі з відкладень, починаючи з едіакарію (Xenusion auerswaldae).
Palaeoglaux — рід вимерлих сов, єдиний в родині Palaeoglaucidae. Жив в еоцені в Європі. Скам’янілі рештки виду знайдені в Мессельському кар’єрі в Німеччині і фосфоритах Керсі у Франції.
Callibrachion – монотипичний рід родини казеїди (Caseidae). Єдиний встановлений вид – Callibrachion gaudryi, що був описаний в 1893 році. Його рештки були виявлені в Бургундії, Франція. Вони датуються раннім пермським періодом (артинський вік).
Abyssosaurus – вимерлий рід криптоклідідових (Cryptoclididae) плезіозаврів, відомий з ранньої крейди Чуваської Республіки, на заході Росії. Він мав укорочений череп, існує припущення, що він населяв переважно батіальну зону (батіальна фауна існує на дні або у водній товщі морів і океанів на глибинах від 500 до 3000 м).
Vallesaurus – вимерлий рід пізньотріасових елюрозаврових (Elyurosauria) дрепанозавроморфів (Drepanosauromorpha). Він був вперше знайдений у Північній Італії в 1975 році і це один з найпримітивніших дрепанозаврів. V. cenensis – типовий вид, який вперше згадується у 1991 році, але офіційно описаний лише у 2006 році. Другий вид, V. zorzinensis, був названий у 2010 році.
Gebrayelichthys — вимерлий рід променеперих риб із ряду Pycnodontiformes. Скам’янілості роду були знайдені у вапнякових плитах Ліванських гір і датовані сеноманом (середня крейда). Рід був описаний на основі чотирьох типових екземплярів, фотографія п’ятої скам’янілості була опублікована в іспанському відгалуженні науково-популярного журналу P.M. Скам’янілості роду рідкісні. Наразі описано два види – Gebrayelichthys uyenoi та G. vexillarius.
Drepanaspis – вимерлий рід примітивних безщелепних риб з ранніх девонських морських відкладів Європи. D. gemuendenensis з Hunsrück lagerstätte є найвідомішим і найкраще вивченим видом, оскільки він відомий з кількох зчленованих зразків.
Ainiktozoon loganense (лат.) – загадковий викопний організм силурійського періоду, скам’янілості якого вперше виявлені в кінці XIX століття в Шотландії і детально досліджені в 1937 році Д. Скорфілдом, який класифікував організм як примітивне хордове, споріднене з покривниками (Tunicata, або Urochordata). У 1985 році була проведена нова реконструкція останків, у результаті якої були виділені раніше невідомі деталі будови організму, зокрема, орган, що нагадує складне око. Проте, оскільки організм не вдалося віднести ні до одного відомого класу членистоногих, залишилася незмінною інтерпретація Ainiktozoon як фільтруючого протохордового з мінералізованим (фосфатним) скелетом.