Повернемо вимерлих тварин до життя
Місце життя: Північна Америка
Північна Америка — материк (континент) у Західній півкулі, північна частина частини світу Америки. Повністю розташований у північній півкулі та майже повністю — у західній. На півночі омивається Північним Льодовитим океаном, на сході — Атлантичним океаном, на заході — Тихим океаном, на півдні — Карибським морем; також на півдні з’єднується Панамським перешийком з Південною Америкою. Загальна площа 24 709 000 км², що становить близько 4,8 % площі планети або 16,5 % площі її суші. Фауна Північної Америки включає бізона, чорного ведмедя, ягуара, пуму, лугового собаку, індику, вилорогу, єнота, койота та метелика-монарха. Відомі рослини, які були одомашнені в Північній Америці, включають тютюн, кукурудзу, кабачки, помідори, соняшник, чорницю, авокадо, бавовну, перець чилі та ваніль.
Bothriodon — вимерлий парнокопитний ссавець з родини Anthracotheriidae відомий від пізнього еоцену до раннього олігоцену, його рештки були знайдені в Азії, Європі та Північній Америці. Тварина була розміром приблизно з велику свиню, сягаючи ваги понад 199 кг.
Sanctacaris — середньокембрійський членистоногий з родини Habeliida, відомий із сланців Берджес у Британській Колумбії. При відкритті він вважався представником стовбурової групи хеліцерових, яка включає підковоподібних крабів, павуків і скорпіонів. Його спорідненість з хеліцеровими пізніше була знову підтверджена в дослідженні, що перепризначило Habelia optata, як спорідненого з Sanctacaris базального представника хеліцерових.
Deiphon — своєрідний рід силурійських трилобітів з ряду Phacopida, родини Cheiruridae. Його рештки були виявлені на території Західної та Центральної Європи, а також у центрі та на заході США. Типовий вид, Deiphon forbesi, відомий з відкладень Богемії. Він був відкритий і вперше описаний французьким палеонтологом Йоахімом Баррандом (Joachim Barrande) у 1850 році. Відомий тим, що мав дуже незвичайну форму, завдяки чому його рештки легко впізнаються в геологічних формаціях.
Louisella — рід червів, відомий із середнього кембрію сланців Берджес. Вперше він був описаний Чарльзом Уолкоттом у 1911 році як голотурієвий голкошкірий і представляє старший синонім Miskoia, який спочатку був описаний як аннелід (кільчастий черв). Відомо 48 екземплярів Louisella з відкладів великого філоподового ложа (the Greater Phyllopod bed), де вони становлять < 0,1% спільноти. Було зазначено, що він має палеосколецидоподібні склерити, хоча насправді це не так (палеосколециди – це група вимерлих червів, що нагадували броньованих пріапулідів).
Aphetoceras — рід головоногих молюсків з родини Estonioceratidae ряду Tarphycerida. Aphetoceras походить з нижнього ордовику Північної Америки та Азії і є одним із ранніх тарфіцеридів, знайдених у групі Ель-Пасо нижнього ордовику в Нью-Мексико.
Палеолама (Palaeolama, букв. «давня лама») — вимерлий рід верблюжих (Camelidae) із триби Lamini, який існував з пізнього пліоцену до раннього голоцену (від 1,8 до 0,011 млн років). Його ареал простягався від Північної Америки до міжтропічного регіону Південної Америки.
Taeniolabis (лат.) – рід вимерлих ссавців із родини Taeniolabididae ряду багатогорбкозубових (Multituberculata). Жили за часів палеоценової епохи (66,0-63,3 млн років тому) на території сучасних США та Канади.
Opisthias — рід дзьобоголових плазунів. Типовий вид, Opisthias rarus, відомий з пізньоюрської формації Моррісон на заході Північної Америки, де присутній у стратиграфічних зонах 2 та 4–6. Нижня щелепа також відома з Лулвортської формації у Сполученому Королівстві, що належить до беріаського віку. Ця знахідка схоже, відрізняється від північноамериканського типу. Інші рештки також відомі з пізньої юри Португалії. Фрагментарна зубна кістка, яка, можливо, відноситься до Opisthias відома з кісткового ложа Анжа-Шаранта у Франції.
Alexornis – рід енанціорнісових птахів із пізньої крейди (кампан, близько 75 мільйонів років), що мешкав на південному заході Північної Америки. Типовий і єдиний відомий вид — Alexornis antecedens. Його назва означає «Олександрів предковий птах». Родова назва Alexornis походить від імені орнітолога Олександра Ветмора (Alexander Wetmore) та давньогрецького ornis – «птах», а видове ім’я antecedens від латинського «попередній» або «предок».
Smilosuchus – рід вимерлих плазунів з родини Parasuchidae ряду Phytosauria, що існували в верхньому тріасі (карнійський – норійський віки) на території сучасних США.