Kogiopsis — рід середньоміоценових китоподібних з родини Kogiidae. У когіопсисів були дуже довгі зуби, 3-12,7 сантиметрів завдовжки, без кореня. Ці зуби зустрічаються переважно у Флориді та Південній Кароліні. Окрім зубів, Kogiopsis відомий насамперед завдяки щелепам. Анатомія зубів і нижньої щелепи подібна до анатомії зубів вимерлого роду кашалотів Orycterocetus.
Kogiopsis відомий лише за скам’янілими нижніми щелепами та зубами, деякі зуби сягали майже 13 см завдовжки. Через малу кількість решток його прижиттєвий вигляд та розміри не визначені. Вважається, що він міг бути трохи більшим за сучасного дельфіна-афаліну, завдовжки близько 4,5 м. Традиційно його відносять до родини Kogiidae, що включає сучасних карликових (Kogia breviceps) та малих кашалотів (Kogia sima). Однак, деякі дослідження не погоджуються з такою класифікацією і натомість відносять його до справжніх кашалотів (Physeteridae).
Скам’яніла щелепа Kogiopsis floridana досить неповна, збереглася приблизно третина початкового щелепного суглоба. Будова щелепи схожа на будову щелепи сучасних кашалотів роду Physeter, але Kogiopsis floridana мав ширший щелепний суглоб. Щелепи Kogiopsis floridana здаються незвично короткими порівняно з іншими доісторичними кашалотами.
Ймовірно, це був хижак, подібний до сучасних косаток (Orcinus orca), пристосований до полювання на кальмарів, рибу та дрібних морських ссавців. Але на відміну від косаток, він не був головним хижаком своєї екосистеми, піддаючись тиску з боку ще більших хижаків, таких як макрохижі кашалоти і величезна акула Otodus megalodon. В результаті він, ймовірно, вів спосіб життя за принципом “жити швидко і померти молодим”, подібно до сучасних когіїд та інших дрібних і середніх фізетероїдів міоцену, швидко дорослішаючи і доживаючи лише до 20 років.
Скам’янілості
