Euclastes – вимерлий рід морських черепах, який пережив масове вимирання на межі крейдово-палеогенового періодів. Вперше рід був названий Едвардом Дрінкером Коупом (Edward Drinker Cope) в 1867 році, і містить три види. E. hutchisoni, був названий в 2003 році, але з тих пір був перенесений до роду Pacifichelys, тоді як E. coahuilaensis, названий у 2009 році, був переописаний як Mexichelys coahuilaensis у 2010 році. Скам’янілості Euclastes були знайдені в Африці та Північній і Південній Америках та датуються крейдою-еоценом.
Euclastes, мабуть, дуже нагадував сучасну морську черепаху (Caretta caretta). Череп був широким і сплощеним, з орбітами, спрямованими вперед і вгору (подібні до орбіт сучасної Caretta). На відміну від багатьох сучасних родів, таких як Toxochelys та Eochelone, Euclastes мав вторинне піднебіння, хоча і не настільки розвинене, як у інших черепах (наприклад, Ctenochelys та Angolachelys).
Рід можна відрізнити від пізніших морських черепах на основі широкого, низького черепа; широкого, плоского піднебіння; широкої, плоскої зубної кістки з подовженим симфізом; низького томіального хребта на дзьобі. Серед особливостей Euclastes був скруглений ззаду панцир з вузькими пластинами. Ентопластрон (непарний елемент в панцирі черепах в утворенні якого бере участь міжключіця) був дуже коротким, а задні пластини міцно з’єднані уздовж середньої лінії. Плечова кістка мала примітивну форму, а отвори в панцирі були меншими, ніж у сучасних форм.
Розширене піднебіння та зубні кістки давали Euclastes широкі, пласкі щелепи, придатні для подрібнення організмів з твердою оболонкою, тобто вони могли дробити черепашки таких тварин, як молюски. Ймовірно, що різні роди дурофагових базальних морських черепах не були тісно пов’язані між собою, а були натомість результатом конвергентної еволіції.
Euclastes та подібні форми є частиною підряду Chelonioidea (морські черепахи), до якої входять усі сучасні морські черепахи. Однак Euclastes є базальною формою поза родиною Cheloniidae. Інші черепахи з подібними характеристиками – це крейдова/палеоценова Lytoloma та середньоеоценовий Glossochelys. Іншою добре відомою морською черепахою із заплутаною систематичною історією є Osteopygis, насправді химера, заснована на викопному черепі Euclastes та посткраніальних кістках великих баенідів (Macrobaenidae).
Скам’янілості
Джерела