Dolichorhynchops — полікотилід з крейди США 🦤 Вимерлий світ

Dolichorhynchops — вимерлий рід полікотилідних плезіозаврів з пізньої крейди (ранній турон — пізній кампан) Північної Америки, що включає три види, D. osborni, D. bonneri і D. tropicensis, а також сумнівний четвертий вид, D. herschelensis. Dolichorhynchops був доісторичною океанською рептилією. Його родова назва походить з грецької мови та означає “довгоносе обличчя”.

Перші зразки Dolichorhynchops були знайдені в 1900 році підлітком Джорджем Ф. (George F.) та його батьком Чарльзом Х. Стернбергами (Charles H.‭ ‬Sternberg) з крейдяної формації Смокі Хілл (Smokey Hill). Після того, як Семюел Венделл Віллістон (Samuel Wendell Williston) у 1902 році назвав цей типовий зразок, він став постійним елементом експозиції Музею Канзасу. Виявлення пізніше двох додаткових видів (D. herschelensis і D. tropicensis) вказує на те, що Dolichorhynchops, ймовірно, був активним у Західному внутрішньому морі в період свого найбільшого розповсюдження.

Загальний вигляд Dolichorhynchops схожий на вигляд довгошиїх пліозаврів ранньої юри, таких як Macroplata і Rhomaleosaurus. Однак детальніше вивчення Dolichorhynchops показало, що він більш близький до довгошиїх плезіозаврів, таких як Plesiosaurus. Форма з короткою шиєю і довгим черепом є типовою для полікотилідних плезіозаврів, і вона повторюється в інших представників цієї групи.

Вважається, що щелепи Dolichorhynchops не мали потужної сили укусу, проте це і не було потрібно, оскільки самі зуби виконували роботу по захопленню здобичі. Зуби довгі і тонкі, це означає, що вони найкраще підходять для проколювання слизької м’якотілої здобичі. Розташовані вздовж довгих щелеп і дещо більші біля кінців морди, вони забезпечували велику площу для захоплення здобичі. Це дуже нагадує деяких птерозаврів-орнітохейрідів, які, як вважають, були цілеспрямованими мисливцями на рибу.

Однак, хоча довгі тонкі зуби Dolichorhynchops чудово підходять для захоплення здобичі, вони не підходять для розривання її на дрібні шматочки. Як і їхні родичі плезіозаври, Dolichorhynchops, ймовірно, ковтали дрібну здобич цілком, і, можливо, навіть покладалися на проковтування каменів для використання в якості гастролітів. Це дозволило б Dolichorhynchops подрібнювати тверді частини, такі як луска та кістки.

Dolichorhynchops був від 3 до 4 метрів завдовжки і, ймовірно, був вкритий гладкою шкірою. Його крилоподібні ласти були сконструйовані з майже сотні щільно упакованих кісток, що робило їх занадто жорсткими для використання на суші, але чудовими для швидкого плавання. Хоча ці істоти могли глибоко пірнати в пошуках здобичі, необхідність дихати повітрям означала, що більшу частину часу вони проводили біля поверхні води.

Dolichorhynchops міг виступати жертвою для величезного мозазавра Tylosaurus. Ця ідея ґрунтується на знахідці Чарльзом Стернбергом у 1918 році тилозавра, у шлунку якого були частково перетравлені рештки плезіозавра. Пізніше дослідження показало, що ці рештки належали полікотилідному плезіозавру, але вони були настільки добре перетравлені, що неможливо віднести їх до певного роду. Також Стернберг звернув увагу на наявність зуба акули під назвою Squalicorax, знайденого разом з рештками плезіозавра. З огляду на це, цілком можливо, що тилозавр не був першим на місці вбивства. Ймовірно, він використовував свій великий розмір, щоб залякати інших хижаків та змусити їх покинути місце вбивства.

*Tylosaurus* нападає на *Dolichorhynchops*.

Ця інтерпретація не повністю спростовує ідею про те, що Tylosaurus харчувався Dolichorhynchops. Оскільки він був головним хижаком Західного внутрішнього моря, то Dolichorhynchops, безумовно, входив до списку його мішеней. Крім того, Tylosaurus був не єдиним хижаком, який становив небезпеку для Dolichorhynchops. На ранніх стадіях поширення Dolichorhynchops ще існували вцілілі пліозаври, такі як Brachauchenius. Жили тут і величезні акули, такі як Cretoxyrhina, які були принаймні вдвічі більшими за Dolichorhynchops, і, як відомо, також нападали на морських рептилій. Життя в таких небезпечних водах означало, що найкращим шансом для Dolichorhynchops уникнути поїдання була швидкість і маневреність.

Тріо *Dolichorhynchops* полює на риб, а до них наближається косяк *Xiphactinus*.

Надмірно завзятий *Nakonanectes* давиться, намагаючись проковтнути молоду особину *Dolichorhynchops*.

Тварини Канзаського крейдяного моря. Представлені *Tylosaurs*, *Elasmosaurus*, *Archelon*, *Dolichorhynchops*, *Hesperornis*, *Ichthyornis*, *Cretoxyrhina* і *Nyctosaurus*.

Тварини Канзаського крейдяного моря. Представлені *Elasmosaurus*, амоніти, *Hesperornis*, *Dolichorhynchops*, *Clidastes*.

Tylosaurus proriger патрулює свою територію. На задньому плані різноманітна фауна Західного внутрішнього моря, включаючи *Elasmosaurus*, *Dolichorhynchops*, *Xiphactinus* і *Baculites*, а також деякі риби, можливо, *Enchodus*.

Фауна сланців П’єра. Представлені: *Carcharias*, *Dolichorhynchops*, белемніти, *Archelon*, *Platecarpus*, *Baculites*, *Hesperornis*, *Plioplatecarpus*, *Clidastes*, *Tylosaurus*, *Styxosaurus*, *Squalicorax*, амоніти, *Xiphactinus*.

Полікотиліди: *Sulchusuchus* *erraini*, *Dolichorhynchops osborni*, *Thililua longicollis*, *Trinacromerum bentonianum*, *Edgarosaurus muddi*.

Скам’янілості

*Dolichorhynchops osborni*, Музей природознавства у Відні

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter