Dianhaia — вимерлий рід членистоногих з ряду Helmetiida, відомий з раннього кембрію Південного Китаю. Містить єдиний вид, Dianhaia heptacantha. Тварина не мала мінералізованого панцира, була невеликою (близько 23-32 мм), мала сім тергітів тулуба з довгими бічними шипами та 13 пар двогілкових кінцівок.
Рід і вид описали китайські палеонтологи Юйянь Чжу (Yuyan Zhu), Хань Цзен (Han Zeng), Яо Лю (Yao Liu) та Фанчень Чжао (Fangchen Zhao) з Нанкінського інституту геології та палеонтології Китайської академії наук. Стаття вийшла онлайн 7 жовтня 2026 року в Journal of Paleontology.
Опис ґрунтується на двох зразках: голотипі NIGP 203984 (відбиток і контрвідбиток) та паратипі NIGP 203985. Обидва зберігаються в Нанкінському інституті геології та палеонтології. Будову кінцівок, невидимих на поверхні породи, вивчали за допомогою рентгенівської мікротомографії.
Родова назва походить від слова Dianhai, іншої назви озера Дяньчі, поблизу якого знайдено викопні рештки. Видова назва heptacantha утворена від грецьких слів «сім» і «шип». Вона вказує на сім пар шипів тулуба та сім шипів пігідія.
Тіло овальне, складалося з цефалона (головного щита), торакса (тулуба) та пігідія (хвостового щита). Довжина голотипу разом із кінцевим шипом становить близько 23 мм, паратипу — близько 32 мм. Максимальна ширина без урахування шипів — близько 12 мм (на другому тергіті торакса паратипу).
Цефалон напівеліптичний, із парою коротких щічних шипів. До його переднього краю прилягає овальний передній склерит, ознака, діагностична для Helmetiida. З вентрального боку позаду нього розташований овальний гіпостом.
Торакс складається із семи схожих стрічкоподібних тергітів зі з’єднанням «край до краю». Кожен тергіт на боках переходить у довгий плевральний шип, уздовж переднього краю якого розташовані дрібні шипики.
Пігідій широкий, напівкруглий, з трьома парами довгих бічних шипів і одним дуже коротким кінцевим шипом.
З боків гіпостома прикріплена пара міцних вусиків, що складалися щонайменше з восьми члеників із довгими голкоподібними шипами на внутрішньому боці. Далі йдуть 13 пар однотипних двогілкових кінцівок: три пари на цефалоні, сім на торасі та три на пігідії. Найбільші кінцівки містилися на другому сегменті тулуба.
Кожна кінцівка складається з трьох частин. Протоподит має міцну гнатобазу, вкриту шипами. Ендоподит складається із семи члеників і закінчується коротким гострим кігтем, а його ендити мають довгі голкоподібні шипи. Екзоподит являє собою нерозчленовану видовжено-овальну лопать із щетинками по краю та черепицеподібними ламелями біля основи.
Автори припускають, що вусики могли мати хапальну або хижацьку функцію, але прямих доказів цього немає.
Dianhaia належить до родини Helmetiidae ряду Helmetiida — групи трилобітоподібних членистоногих без біомінералізованого екзоскелета, відомих зі сланців Бёрджес та біоти Чэнцзян. Від родів Helmetia і Kuamaia новий рід відрізняється довгими плевральними й пігідіальними шипами, а від Haifengella та Rhombicalvaria — кількістю тергітів торакса і шипів пігідія. Від найближчого родича Haifengella він відрізняється сімома тергітами проти шести та сімома шипами пігідія проти п’яти.
Філогенетичний аналіз здебільшого розміщує Dianhaia як сестринську до Haifengella. Разом вони утворюють одну з найпізніше відгалужених ліній Helmetiidae. Ряд Helmetiida в деяких філогенетичних дослідженнях розглядають як близьких родичів або навіть сестринську групу трилобітів. Відкриття Dianhaia доповнює дані про будову кінцівок цієї групи, оскільки повна будова післявусикових кінцівок раніше була відома лише для Kuamaia та Saperion.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.cambridge.org/core/journals/journal-of-paleontology/article/nonbiomineralized-trilobitomorph-euarthropod-helmetiida-with-appendicular-morphology-from-the-early-cambrian-chengjiang-biota-china/4A4B3797F12B6A81C5E479203ECB1A89
- https://novataxa.blogspot.com/2026/10/dianhaia.html
- https://x.com/EDGE_Science_/status/2107836501216415913