Innovatiocaris

Innovatiocaris — рід радіодонтів невизначеної родини з раннього кембрію Ченцзянських відкладів провінції Юньнань, Китай. Рід містить два названих види: I. maotianshanensis, відомий за майже повною особиною та ізольованими лобовими придатками та I. multispiniformis, відомий за повним лобовим придатком.

Повний зразок радіодонта ELRC 20001, що належав молодій особині, разом зі зразками ELRC 20011 і ELRC 20012, ізольованими головними придатками, був знайдений взимку 1990 року Маоянєм Чжу в 300 метрах на захід від вершини гори Маотяньшань у китайській провінції Юньнань. Їх було витягнуто з шарів Лагерштетта Ченцзян, датованого раннім кембрієм (518.03 ± 0.69/0.71 млн років тому). Починаючи з 1994 року, цей зразок у безлічі публікацій відносили або до аномалокариса (Anomalocaris sp. / Anomalocaris saron [= Houcaris saron]), або до якогось аномалокаридида. Зразки NIGP 177620 і NIGP 177621, ізольовані головні придатки, виявили в секції Цзяньшань, Хайкоу і на горі Маотяньшань відповідно.

На основі голотипу типового виду ELRC 20001 і паратипів ELRC 20011 і 20012 китайські палеонтологи Хань Цзен, Фаньчень Чжао і Маоянь Чжу 2022 року описали рід Innovatiocaris – “Інноваційна креветка”. Назву утворили від латинського “innovatio” – “інновація”, позначаючи інноваційний внесок у вивчення Лагерштетта Ченцзян та еволюції ранніх метазой піонера китайської палеонтології професора Юньяна Ченья (Junyuan Chen), і від “caris” – “креветка”, як називають морських еуартроподів загалом. До роду віднесли три ймовірні види: типовий вид I. maotianshanensis, а також два спірні види, Innovatiocaris? multispiniformis і Innovatiocaris? sp. Назва типового виду була утворена від назви гори Маотяньшань. I.? multispiniformis описали на основі зразка NIGP 177621, а видову назву утворили від “multi” – “багато”, і “spiniformis” – “шипастий”. Зразок NIGP 177620 приписали I.? sp., неназваному виду, що відрізняється від I. maotianshanensis.

Тіло Innovatiocaris, чия довжина сягала 15.2 сантиметрів, а ширина — 5 сантиметрів, можна розділити на голову, шию і тулуб. Голова I. maotianshanensis вкрита склеритом, а до неї за допомогою очних стебел кріпилася пара бічних краплеподібних очей і пара головних придатків, а також ротовий конус. Головний склерит має овальну форму. Головні придатки досягають довжини 16-32 міліметрів і складаються з 11 подомерів. На перших 10 подомерах розташовані ендити, шипасті та схожі один на одного, а на одинадцятому “пазуристому” подомері щонайменше два передні шипи. Ротовий конус розташований на нижній частині тіла між склеритом і шиєю. Він зберігся не до кінця, проте для нього передбачається трикутна форма.

Короткий і стислий шийний регіон розташовується між головою і тулубом. Шия складається з 6 пост-головних сомітів, на яких розташовуються невеликі шийні лопаті. Довжина сомітів у сагітальній площині збільшується у напрямку до тулуба. Незважаючи на те, що подібні дрібні шийні лопаті також присутні в різних хардіїд, вони не мають стиснутої форми і вкриті розширеним головним склеритом. Також вони є в інших радіодонтів на кшталт Anomalocaris canadensis (3 пари), Lyrarapax unguispinus та L. trilobus.

До тулуба кріпляться 10 пар лопатей і хвостові відростки. Тулубові лопаті набагато більші за шийні, а перші 3 лопаті є найбільшими. За тулубовими лопатями до кінця тіла кріпляться 3 пари хвостових лопатей, які формують хвостове віяло. Також позаду хвостових лопатей розташовується пара видовжених фурк. Максимальна довжина фурки досягає приблизно 5.6 сантиметрів (37% від довжини всього тіла). Відмінне збереження зразка дає змогу розглянути будову шлунково-кишкового тракту. Тракт злегка вигнутий і зморшкуватий на початку. Немає жодних слідів дивертикул і травних залоз (можливо, вони просто не збереглися). Також між тулубними лопатями та кишківником збереглася мускулатура, що складається з вигнутих м’язових волокон.

Від I.? sp. зберігся лише головний придаток завдовжки 48 міліметрів з 11 подомерів. Як і в I. maotianshanensis, у нього на 10 перших подомерах розташовані ендити і на останньому розташований “кіготь”. Однак вони різняться кількістю шипів на останньому подомері (три в I. sp.), а також наявністю в I. sp. широкого ендита першого подомера. Цей ендит несе 4 шипи, ендити з 2 по 7 – 2 шипи, а на ендитах з 8 по 10 шипи зовсім відсутні.

I.? multispiniformis також представлений тільки головним придатком. Він досягає 16 міліметрів завдовжки і відрізняється від попередніх видів наявністю 13 подомерів. Ендити розташовані на подомерах з 1 по 12, а перший ендит ширший за всі інші. З 1 по 7 ендити несуть 3 шипи, на 12 – кілька зовнішніх шипів (менших, ніж в інших видів; точна їхня кількість і розташування невідомі через погане збереження), а 13 подомер – кінцевий “кіготь”.

Innovatiocaris, імовірно, вів активний хижацький спосіб життя. Його головні придатки з ендитами різних розмірів, що згиналися всередину, були пристосовані для легкого захоплення відносно великої здобичі та морфологічно схожі на аномалокаридидів, на кшталт Anomalocaris canadensis, а великі очі забезпечували хороший зір. Це має на увазі те, що Innovatiocaris. Оскільки ротовий конус погано зберігся, не представляється можливим проаналізувати його зношеність.

У I. maotianshanensis лінійні структури туловищних лопатей виконують опорну функцію для цих лопатей. Ці структури надавали гнучким лопатям більшої сили для плавання і забезпечували Innovatiocaris більшу повороткість у воді. Кінематична модель Anomalocaris canadensis показує, що він був здатний здійснювати різкі повороти під час пересування за допомогою хвостового віяла. Оскільки хвостове віяло Innovatiocaris схоже з таким у аномалокаріса, він, швидше за все, мав подібні здібності. Функція жорстких і дуже довгих фурк Innovatiocaris досі невідома.

Innovatiocaris, ймовірно, був тісно пов’язаним з Anomalocaris kunmingensis та Laminacaris. Деякі з його особливостей, здається, вказують на спорідненість з Hurdiidae, хоча він більше схожий на не-хурдиїд, ніж на представників Hurdiidae.

Скам’янілості

Джерела

1. https://www.livescience.com/innovation-crab-cambrian-arthropod-china
2. https://www.deviantart.com/jun075/art/Innovatiocaris-maotianshanensis-929544317
3. https://prehistoric-wiki.fandom.com/wiki/Innovatiocaris
4. https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Инновациокарис
5. https://en.m.wikipedia.org/wiki/File:Innovatiocaris.png
6. https://en.wikipedia.org/wiki/Innovatiocaris