Chiniquodon — хижий цинодонтв з тріасу 🦤 Вимерлий світ

Chiniquodon — вимерлий рід хижих цинодонтів, що мешкав у пізньому тріасі (карній) в Південній Америці (Аргентина і Бразилія) та Африці (Намібія і Мадагаскар). Chiniquodon був тісно пов’язаний з родом Aleodon, і близький до предків ссавців.

Серед інших його сучасників були ранні динозаври. Оскільки обидві групи займали схожу екологічну нішу, досить великі терапсидні мисливці, такі як Chiniquodon, можливо, були витіснені динозаврами.

Родова назва походить від бразильської місцевості Чініква, багатої на скам’янілості тріасового віку, і від грецького odus — “зуб”.

Розміри невеликі та середні. Довжина черепа становить близько 10-30 см, загальна довжина — 0,5-1,5 м.

Череп великий відносно тіла. Порівняно з Cynognathus, його лицьовий відділ укорочений і розширений. Очниці великі та широко розставлені. Надзвичайно велике скроневе вікно відокремлене від очниці вузькою позаочноямковою перегородкою. У задній частині виличної кістки є паз, де міг знаходитися вушний канал, що веде до барабанної перетинки. Мозкова коробка досить невелика. Пінеального отвору немає. Вторинне піднебіння тягнеться назад до кінця зубного ряду й утворене в основному піднебінними кістками. Хоани з прямим краєм. Поперечні відростки птеригоїдів на кінці сильно загнуті назад. Зубна кістка розростається далеко назад і піднімається вище виличної дуги, тоді як постдентальні кістки нижньої щелепи дуже маленькі. У верхній щелепі зуби розташовані приблизно посередині між краєм морди і середньою площиною тіла. Це говорить про наявність щоки з розвиненими м’язами.

Різці невеликі, конічні. Ікла досить великі, овальні в перерізі. Закликові зуби несиметричні, трьох- або п’ятивершинні, із загнутими назад вершинками, стиснуті з боків, з пояском між коренем і коронкою, з ознаками роздвоєння коренів. Для жування такі зуби непридатні, проте намертво схопити і розчавити щось тверде вони цілком здатні.

У хребті чітко виражений поперековий відділ. Реберні пластини повністю відсутні (за іншими даними, є на задніх ребрах). Лопатка невелика, вузька. Коракоїд редукований. Передній відросток клубової кістки довгий, але її задня частина також не вкорочена. Кінцівки короткі й досить потужні. Передня їхня пара розставлена в сторони, а задня займає напіввипрямлене положення. П’яткова кістка розширюється ззаду й утворює виступ, до якого прикріплювалося ахіллове сухожилля. Така конструкція забезпечувала при пересуванні пружинистий поштовх. Хвіст відносно короткий і тонкий.

Chiniquodon theotonicus, типовий вид, походить з формації Санта-Марія, Бразилія, та формації Чаньярес, басейн Ішигуаласто-Вілья-Уніон, північно-західна Аргентина. Цей вид відомий за кількома черепами. Голотип зберігається в палеонтологічній колекції Тюбінгенського університету, Німеччина.

Chiniquodon kitchingi, з формації Санта-Марія в Бразилії, був описаний у 1982 році Са-Тейшейрою (A. M. Sá-Teixeira) на основі єдиного черепа без нижньої щелепи. При першому описі був віднесений до роду Probelesodon. Пізніше, в 1995 році, Фернандо Абдала (Fernando Abdala) переніс його до Chiniquodon, оскільки типовий вид Probelesodon (P. lewisi) виявився молодшим синонімом C. theotonicus. В 2002 році Абдала та Норберто Джанніні (Norberto P. Giannini) пішли ще далі, синонімізувавши C. kitchingi з C. theotonicus. Однак, у 2023 році типовий матеріал C. kitchingi був переописаний Хоффманом (Hoffmann) з колегами, які визнали його дійсним видом Chiniquodon.

Chiniquodon sanjuanensis походить з Канча-де-Бочас формації Ішигуаласто, басейн Ішигуаласто-Вілья-Уніон, північно-західна Аргентина. Спочатку його відносили до роду Probelesodon, але у 2002 році перевіднесли до Chiniquodon. Від C. theotonicus його відрізняють зуби та форма виличного відростка.

Chiniquodon kalanoro походить з формації Ісало II, Мадагаскар. Цей вид відомий за нижньою щелепою (голотип UA 10607).

Chiniquodon omaruruensis походить з формації Омінгонде, Намібія. Відомий за єдиним зразком (GSN F315), що складається з повного черепа та частин посткраніального скелета.

Значна частина викопного матеріалу Chiniquodon збереглася погано або взагалі не відпрепарована, тому взаємовідносини комплексу Chiniquodon–Belesodon–Probelesodon залишаються до кінця не з’ясованими. Необхідне подальше вивчення знахідок, щоб установити, чи пов’язана їхня неоднорідність із таксономією, онтогенезом і/або статевим диморфізмом.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter