Caradiophyodus — викопний рід перетинчастокрилих наїзників, єдиний у складі родини Caradiophyodidae (Platygastroidea). Типовий вид — Caradiophyodus saradae. Це один із найдавніших представників паразитичних перетинчастокрилих. Викопні рештки виявлені в крейдяному бірманському бурштині (близько 99 млн років).
Це були дрібні перетинчастокрилі наїзники. Довжина тіла 1,3 мм, довжина переднього крила 0,55 мм. Вусики 15-членикові, сегменти здебільшого поперечні, педицель з вентральним фланцем, довший за скапус. Папілярна сенсилла на поверхні верхівкових антенномерів. Лапки 5-членикові, формула гомілкових шпор 1-1-2. Задня частина голови з виразним вигнутим “підковоподібним” піднятим склеритом уздовж внутрішнього краю очей. Підочноямкові склерити розташовані нижче очей. Передньоспинка простягається назад до тегул. Пронотальний кіль відсутній. Переднє крило з маленькою птеростигмою та субмаргінальною жилкою, що доходить до краю крила. Ункус відсутній, так само як анальні лопаті на задніх крилах.
Вид Caradiophyodus saradae було вперше описано за голотипом у бірманському бурштині 2023 року американськими ентомологами Джорджем Поінаром (George Poinar, Jr., Department of Integrative Biology, Oregon State University, Corvallis, США) та Фернандо Вегою (Fernando E. Vega, США). Вид включено до складу окремого роду Caradiophyodus і родини Caradiophyodidae з надродини Platygastroidea.
Видову назву C. saradae присвоєно на честь доктора Саради Крішнан (Dr. Sarada Krishnan) за її внесок у дослідження генетичних ресурсів кави. Д-р Крішнан є директором програм Глобального трастового фонду різноманіття сільськогосподарських культур (Global Crop Diversity Trust) у Бонні, Німеччина, та виконавчим директором Міжнародного жіночого кавового альянсу (Women’s Coffee Alliance). Родова назва Caradiophyodus походить від поєднання двох латинізованих грецьких слів: “Cara” (від грецького “Kara” — голова) і “diaphyodus” (від грецького “diaphye” — ущелина або розлом), у зв’язку з заглибиною у голові скам’янілості.
На кінчиках антен скам’янілості Caradiophyodus видно загадкові цибулиноподібні структури. Вчені мають деякі припущення щодо того, що це може бути, але впевненості в цьому немає. Це могло бути крихітне насіння рослин, рослинні виділення або яйця хазяїна, на якому паразитувала оса. Існує велика ймовірність того, що ця мікрооса паразитувала на червцях, оскільки в тому ж шматку бурштину є самець червця.
Скам’янілості
