Brachyopterus — рід евриптерид з родини Rhenopteridae. Це один з найдавніших відомих родів евриптерид, що був знайдений у відкладеннях середнього ордовика в Монтгомеріширі, Уельс. Хоча в минулому до нього відносили й інші види, сьогодні визнано, що Brachyopterus містить один дійсний вид — B. stubblefieldi.
Brachyopterus відрізняється невеликими розмірами, складними очима, осі яких сходяться спереду на субтрапецієподібній – субп’ятикутній просомі (голові). Всі ноги – ходильні. Перші три пари короткі з шипами, за винятком тих, що видозмінені в хапальні органи. Останні дві пари помірно довгі, кілеподібні і звужуються в ширину до кінцевих кігтиків. Остання нога не досягає передостаннього сегмента черевця. Черевце вузьке і закінчується коротким стилоподібним тельсоном.
Довжина тіла становила від 4 до 8 см.
К’єллесвіг-Верінг (Kjellesvig-Waering, 1966) дійшов висновку, що “немає жодного іншого роду, який би заслуговував на порівняння, або, дійсно, на сучасному рівні наших знань, виявляв би близьку спорідненість з цим дуже незвичайним родом”, хоча цей рід і був віднесений до стилонуринів. Пізніше було відмічено додаткову схожість між Brachyopterus і риноптеридами. Ламсделл із співавторами (Lamsdell et al., 2010) класифікували його як найбільш базального представника риноптерид і сестринський таксон до більш похідних риноптерид (таких як Kiaeropterus і Rhenopterus).
Відомий лише один зразок Brachyopterus, який зберігається в колекції Британської геологічної служби, однак він розбився під час транспортування в 1950-х роках і був загорнутий у жовтий пластик, щоб зберегти його. На жаль, пластик досить непрозорий, що робить подальше вивчення зразка майже неможливим.
Сліди Palmichnium gallowayi у 2023 році були віднесені до тварини, схожої з Brachyopterus. Цей 460-мільйонний викопний слід морського скорпіона з північної частини штату Нью-Йорк, є однією з найдавніших ознак життя тварин на суші.
Скам’яніла доріжка слідів була знайдена у формації Мартінсбург поблизу Кінгстона в штаті Нью-Йорк.
Вона знаходиться на стародавньому приливному каналі у верхній частині дельти, як видно з потрісканої поверхні мулу.
Доріжка сформована групами з п’яти слідів, розташованих у вигляді шеврону, по обидва боки від широкого медіального відбитка (сліду від хвоста). Це вказує на те, що тварина, яка залишила слід, використовувала синфазний плавальний гребок, тобто не була добре пристосована до пересування по суші.
Сліди морських скорпіонів, як правило, дуже рідкісні у всьому світі.
Ймовірно, для цього евриптерида виповзання на берег було частиною репродуктивного життєвого циклу. Це є найпершим доказом гіпотези “масової линьки-спарювання”, тобто того, що евриптериди масово мігрували в прибережне середовище для линьки і спарювання, як сучасні мечохвости.
Цей викопний слід важливий, оскільки він є найдавнішим свідченням виходу морських скорпіонів, предків скорпіонів, на сушу. А взагалі найдавніші сліди на суші були залишені предками багатоніжок близько 500 мільйонів років тому на древніх прибережних дюнах (в штатах Нью-Йорк і Онтаріо) і приливно-відливних рівнинах (в Квебеку і Вісконсині).
Скам’янілості
Джерела
- https://extinct-animals.fandom.com/ru/wiki/Брахиоптер
- https://www.onlinefossilshop.com/shop/arthropods/brachyopterus-sp/
- https://palaeopedia.tumblr.com/post/49543681238/brachyopterus
- https://nixillustration.com/science-illustration/2019/eons-roundup-3/
- https://www.deviantart.com/willemsvdmerwe/art/Eurypterids-745113839
- https://www.sci.news/paleontology/palmichnium-gallowayi-11662.html
- https://cyclowiki.org/wiki/Brachyopterus
- https://en.wikipedia.org/wiki/Brachyopterus