Dysalotosaurus — орнітопод з юри Африки 🦤 Вимерлий світ

Dysalotosaurus — рід орнітоподів ряду Iguanodontia і родини Dryosauridae, що жив у пізній юрі на території сучасної Африки. Включає один вид — D. lettowvorbecki. Його назва з’явилася ще в 1919 році в публікації Ганса Вірхова (Hans Virchow), але офіційно вид був описаний лише в 1920 році Йозефом Помпекя (Josef Felix Pompeckj). Родова назва буквально означає “невловимий ящір”. Назва виду дана Вірховим на честь офіцера Імперської німецької армії Пауля фон Леттова-Ворбека (Paul von Lettow-Vorbeck).

Всі відомі скам’янілості Dysalotosaurus були знайдені між 1910 і 1913 роками німецькими палеонтологами в районі одного кар’єру (Ig/WJ), розташованого приблизно в 2,5 км на північний захід від Тендагуру, Танзанія, в кімериджських відкладеннях. Всі знахідки походять з двох великих, близько розташованих кісткових скупчень. Викопний матеріал D. lettowvorbecki, отриманий з них, був промаркований більш ніж чотирнадцятьма тисячами каталожних номерів.

Переважна більшість скам’янілостей Dysalotosaurus, виявлених на той час, були поодинокими кістками, але також було виявлено ряд більш повних і частково зчленованих скелетів. У кар’єрі Ig/WJ також були знайдені скам’янілості динозаврів з родів Elaphrosaurus і Kentrosaurus, щонайменше одного, а можливо і двох видів зауроподів і, можливо, другого таксону з групи тероподів, а також скам’янілості птерозаврів, крокодиломорфів, лепідозаврів, амфібій та трьох видів ссавців (Tendagurutherium dietrichi, Tendagurodon janenschi та Allostaffia aenigmatica). Тим не менш, переважна більшість скам’янілостей, знайдених у цьому кар’єрі, є кістками саме дисалотозавра.

Значна частина кісток D. lettowvorbecki, включаючи більшість зчленованих скелетів, досліджених Помпекя, була знищена в результаті авіанальотів союзників на Німеччину під час Другої світової війни або втрачена під час війни. Єдиними джерелами інформації про цей викопний матеріал є замальовки, зроблені до його знищення, і публікація Вернера Яненша (Werner Janensch) від 1955 року. З тих зразків, що збереглися до наших днів, лише у одного (позначений dy I) збереглося близько 50% скелета.

Протягом більшої частини XX століття цей вид відносили до спорідненого і приблизно сучасного йому роду Dryosaurus, але новіші дослідження відкидають цю синонімію.

Визначити максимальний розмір Dysalotosaurus складно, оскільки навіть найбільші зі збережених кісток не належать тваринам, ріст яких вже зупинився (те ж саме стосується і близькоспорідненого Dryosaurus).

Скелет D. lettowvorbecki, виставлений в Музеї природознавства в Берліні, сформований з кісток кількох різних особин, має довжину 2,28 м і висоту 1,13 м. Maier (2003) повідомляє, що відомі також кістки особин, на третину більших за берлінський скелет. Гальтон (1977) на основі скелета з Берлінського музею оцінив довжину D. lettowvorbecki приблизно в 2,5 м. Witzmann з колегами (2008) оцінили довжину Dysalotosaurus від 2 до 4 метрів, а Hübner (2007) повідомив, що відомі кістки D. lettowvorbecki належали особинам довжиною від 0,7 до 5 метрів. Більше половини довжини тіла припадало на хвіст.

Heinrich, Ruff і Weishampel (1993) оцінили вагу дорослої особини D. lettowvorbecki приблизно в 70 кг. Hübner (2011), досліджуючи дистальний кінець стегнової кістки, позначеної MB.R.2144, що належала одній з найбільших відомих особин, оцінив вагу тварини в 116,53 кг.

У 2016 році Грегорі Пол (Gregory S. Paul) оцінив довжину Dysalotosaurus у 2,5 метри, а його вагу — у 80 кілограмів.

Dysalotosaurus був невеликим, відносно базальним ігуанодонтовим орнітоподом. У нього були відсутні великі шипи на великих пальцях, які з’явилися у пізніших ігуанодонтів. Сам він був більш пристосованим до двоногості, ніж його більші родичі, з короткими передніми кінцівками і довгим хвостом, що врівноважував їх. Dysalotosaurus мав потужні та довгі задні кінцівки, що дозволяє припустити, що він був відносно прямоходячим порівняно з Iguanodon та іншими представниками клади.

На основі комп’ютерної томографії черепної коробки вважається, що дисалотозавр тримав голову дорсально (спрямованою прямо вперед), коли не харчувався. Це ж дослідження також припускає, на основі морфології внутрішнього вуха, що Dysalotosaurus не міг розрізняти високочастотні та низькочастотні звуки (як більшість травоїдних динозаврів). Однак він також мав інші адаптації, які зазвичай асоціюються з просунутими слуховими здібностями, що робить його сенсорні можливості незрозумілими.

Приклад меланізму в *Dysalotosaurus lettowvorbecki*.

Відомі різні зразки Dysalotosaurus, однак всі вони представляють тварин, які ще не були статевозрілими на момент смерті. Онтогенетичні дослідження демонструють типові тенденції розвитку, такі як подовження морди та відносне звуження орбіти. Відмінності в зубних рядах у міру зростання віку тварин також свідчать про перехід від всеїдної дієти в ранньому віці до повністю травоїдної у дорослому віці. Цей перехід відображає загальну еволюційну тенденцію до травоїдного харчування серед ігуанодонтів та інших орнітоподів.

Формація Тендагуру: *Kentrosaurus aethiopicus*, *Dysalotosaurus lettowvorbecki*, *Dicraeosaurus hansemanni*.

Тривалість життя Dysalotosaurus десь становила близько двадцяти років, і він жив у стадах з особин різного віку.

Група динозаврів-орнітоподів, які мігрують до менш посушливої місцевості з більшою кількістю рослинності. Серед видів видно групу *Dysalotosaurus lettowvorbecki* (з дитинчам з меланізмом), що проходить повз зауропода, а поруч пролітають невеликі птерозаври роду *Tendaguripterus*.

Dysalotosaurus був досоціальним динозавром, який досягав статевої зрілості в десять років, мав невизначений характер росту і максимальну швидкість росту, порівнянну з великим кенгуру.

Пара *Giraffatitan brancai* насолоджується пізньоюрським сніданком серед зграї невеликих орнітоподів *Dysalotosaurus*.

У 2011 році палеонтологи Флоріан Віцманн (Florian Witzmann) і Олівер Хампе (Oliver Hampe) та їхні колеги з Музею природознавства (Museum für Naturkunde) виявили, що деформації деяких кісток Dysalotosaurus, ймовірно, були спричинені вірусною інфекцією, схожою на кісткову хворобу Педжета. Це найдавніший доказ вірусної інфекції, відомий науці.

*Dicraeosaurus hansemanni* насолоджується ранком з друзями *Dysalotosaurus*.

Вада розвитку хребта, виявлена в іншому екземплярі, ймовірно, спричиняла сколіоз та інші патологічні наслідки для тварини протягом її життя. Ця вада розвитку зустрічається майже у всіх кладах хребетних, хоча це перше відоме свідчення такого стану у динозаврів.

Сучасними Dysalotosaurus динозаврами були кентрозавр, різні зауроподи, включаючи Giraffatitan і Dicraeosaurus, а також великі тероподи, включаючи Megalosaurus і Ceratosaurus. У формації Тендагуру також поширені птерозаври та предки ссавців.

Протягом юрського періоду Тендагуру був частиною напівзасушливого узбережжя Гондвани. Скам’янілості Dysalotosaurus були виявлені в шарах, які відкладалися в структурах, характерних для приливних рівнин і лагун.

Скам’янілості

Скелет *Dysalotosaurus lettowvorbecki* в Берліні.

*Dysalotosaurus lettowvorbecki* — реконструйований скелет. Експонат з Музею природознавства в Берліні (Museum für Naturkunde).

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter