Barapasaurus — зауропод з юри Індії 🦤 Вимерлий світ

Barapasaurus — рід базальних зауроподових динозаврів з юрських порід Індії. Єдиний вид — B. tagorei. Барапазавр походить з нижньої частини формації Кота, яка має вік від ранньої до середньої юри. Таким чином, це один з найбільш ранніх відомих зауроподів.

Барапазавр відомий за приблизно трьома сотнями кістками щонайменше шести особин. Скелет майже повністю відомий, за винятком передніх шийних хребців і черепа. Це робить Barapasaurus одним з найбільш достовірно відомих зауроподів раннього юрського періоду.

Всі відомі скам’янілості походять з одного місцезнаходження в околицях села Почампаллі Пін-код: 442504, що межує з Теланганою (Почампаллі Сіронча Талука, округ Гадчіролі, Відарбха, Махарастра, в центральній Індії). Перші кістки були виявлені в 1958 році, але більшість зразків були розкопані в 1960 і 1961 роках. 1975 року знахідки були описані палеонтологом Соханом Лалом Джаїном (Sohan Lal Jain) з колегами. У 2010 році більш детальний остеологічний опис опублікували Бандіопадх’яй (Bandyopadhyay) з колегами. Матеріал зберігається в палеонтологічній колекції Індійського статистичного інституту (ISI), тоді як більшість кісток є частиною експозиції в Геологічному музеї ISI.

Назва Barapasaurus (“ящірка з великими ногами”) походить від bara, що означає “великий”, і pa, що означає “нога” в декількох індійських мовах, включаючи бенгальську. Грецьке слово sauros означає “ящірка”. Ця назва використовувалася як nomen nudum після того, як у 1961 році було знайдено стегнову кістку розміром понад 1,7 м. Специфічна назва tagorei означає “тагоровий”, що вшановує бенгальського поета, письменника, художника і музиканта Рабіндраната Тагора. Перший рік польових робіт був проведений у рік сторіччя з дня народження Тагора.

Barapasaurus tagorei відомий з великого кісткового шару, знайденого в формації Нижньої Коти, що містить приблизно 300 кісток від щонайменше шести особин різного віку. Жодних решток черепа, окрім зубів, не було знайдено. Вік цієї знахідки є спірним, оскільки вулканічні породи, вік яких можна визначити радіометричним датуванням, не пов’язані з котською формацією. Її вік можна оцінити лише шляхом біостратиграфічного порівняння з іншими шарами гірських порід, що ускладнюється відсутністю надійних індексних скам’янілостей у формації. Вік формації, як правило, інтерпретується як ранньоюрський, зокрема, нижньокотська формація датується від синемуру до пленсбаху, приблизно 184-200 мільйонів років тому. Однак деякі дослідження стверджують, що формація Кота датується середньою юрою або навіть більш пізнім часом.

Приблизно 300 кісток були знайдені разом з великими стовбурами дерев, розкиданими на площі 276 квадратних метрів. Хоча один із зразків був знайдений частково зчленованим, більшість кісток були знайдені окремо. Оскільки присутні шість лівих стегнових кісток, загальна кількість особин становить щонайменше шість.

Вчені інтерпретують це скупчення як стадо, яке загинуло внаслідок катастрофічної події, ймовірно, повені. Ця повінь могла викопати дерева і перенести як їх, так і барапазаврів на певну відстань, перш ніж вони почали розкладатися. Розкладаючись, кістяки почали розчленовуватись. Окремі кістки черепа були знесені потоком води, оскільки вони були легкими, залишивши на місці лише важкі посткраніальні кістки. Це пояснює, чому не було знайдено жодної кістки черепа.

Хоча Barapasaurus був дуже раннім і неспеціалізованим зауроподом, він демонструє план будови, типовий для пізніших, більш похідних зауроподів. Його шийні хребці були витягнуті, що спричинило довгу шию. Тулуб був коротким і тримався на колоноподібних кінцівках, що вказує на обов’язкову чотириногість. Навіть розмір, який оцінюється приблизно в 12-14 метрів завдовжки і 7 тонн ваги, можна порівняти з розмірами пізніших зауроподів.

Хребетний стовп вже має багато рис, характерних для пізніх зауроподів, котрі дозволили їм досягти великих розмірів тіла, хоча у пізніх зауроподів ці риси розвинуті набагато сильніше. Хребці демонструють ранні натяки на порожнистість як засіб зменшення ваги. Спинні хребці стабілізуються за допомогою гіпосфенно-гіпантрумних зчленувань — додаткових виступів, які з’єднують хребці між собою. Крижі укріплені додатковим четвертим крижовим хребцем.

З черепа відомі лише три цілих зуби та три коронки. Найбільший відомий зуб має 5,8 см у висоту. Як і у пізніших зауроподів, зуби мають ложкоподібну форму і зморшкувату емаль. Характерною ознакою є грубі зазубрини.

В Індії раннього Юрського періоду мати барапазавра захищає своє потомство від хижого *Dandakosaurus*.

Стосунки цього роду в межах зауроподів є дискусійними. На момент першого опису в 1975 році, його взагалі не віднесли до якоїсь конкретної групи, хоча було відзначено наявність багатьох базальних, прозауроподоподібних рис. З 1984 року Barapasaurus був об’єднаний з іншим раннім зауроподом, Vulcanodon, в родину під назвою Vulcanodontidae. В 1995 році ця родина була оголошена Полом Апчерчем (Paul Upchurch) недійсною через те, що вона була визнана поліфілетичною. Апчерч створив кладу під назвою Eusauropoda, до якої увійшли всі відомі зауроподи, за винятком деяких дуже базальних форм. У той час як Vulcanodon був класифікований поза Eusauropoda, Barapasaurus був класифікований всередині неї. Таким чином, Barapasaurus вважався більш похідним, ніж Vulcanodon. Хоча класифікація Апчерча була прийнята більшістю палеонтологів, дослідження Бандіопадх’яя з колегами прийшло до протилежного висновку. Ці палеонтологи заявили, що Barapasaurus насправді був більш базальним, ніж Vulcanodon, і вилучили його з Eusauropoda.

Barapasaurus походить з глини та пісковиків, що належать до нижньої частини Котської формації. Інші хребетні цієї частини включають ще одного раннього зауропода — Kotasaurus, а також ссавців Kotatherium, Indotherium та Indozostrodon. Верхня частина котської формації додатково містила птерозавра з родини Campylognathoides, черепаху, двох ринхоцефалів, лепідозавра та деяких ссавців.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter