Повернемо вимерлих тварин до життя
admin
Telmatomyia — вимерлий рід двокрилих з підродини Podonominae родини дзвінцевих (Chironomidae), описаний на підставі викопних решток з місцевості Талбрагар (Новий Південний Уельс, Австралія). Типовий і поки єдиний вид — Telmatomyia talbragarica. Він датується юрським періодом (приблизно 151 млн років).
Gulosaurus — вимерлий рід базальних гриппідових іхтіоптеригій, відомий з ранньотриасового шару Vega-Phroso Siltstone Member формації Sulphur Mountain у східно-центральній частині Британської Колумбії, Канада. Гулозавр був вперше названий Робіном Катбертсоном (Robin S. Cuthbertson), Ентоні Расселом (Anthony P. Russell) і Джейсоном Андерсоном (Jason S. Anderson) у 2013 році. Типовим видом є Gulosaurus helmi.
Semigenetta — вимерлий рід хижих ссавців родини Viverridae, що мешкав у Європі та Азії в міоцені. Типовий вид — Semigenetta repelini.
Bohemiatupus — вимерлий рід велетенських бабок з родини Meganeuridae, до якого входить єдиний вид Bohemiatupus elegans. Цей вид відомий лише з пізнього карбону, болсовіанський етап, формація Кладно поблизу села Раднице, Чехія.
Cainotherium — рід з вимерлої родини Cainotheriidae. Кайнотерії належать до групи парнокопитних, які були ендемічними в палеогені та на початку неогену в західній Євразії. Сам рід відомий за численними, хоча і сильно фрагментованими знахідками з Центральної та Західної Європи. Рештки тварини датуються періодом від еоцену до середнього міоцену.
Eramoscorpius — вимерлий рід силурійських скорпіонів з формації Ерамоса в Онтаріо. Ймовірно, це був один з перших напівназемних скорпіонів. Рід містить єдиний вид — Eramoscorpius brucensis.
Ankyloleon — викопний рід личинок сітчастокрилих (Neuroptera), описаний за рештками у бурштині крейдяного віку. Представники роду відомі нетиповою морфологією черевної частини, з подовженим «хвостовидним» відростком. Це робить їх морфологічно відмінними від сучасних личинок близьких груп і ускладнює пряме зіставлення з дорослими формами. Типовий вид — A. caudatus.
Oryctoantiquus — рід середньоеоценових жуків з клади Dynastinae. Oryctoantiquus відомий як найдавніший з родів жуків-носорогів, а також як найбільший з виявлених досі представників родини Scarabaeidae. Рід має тільки один відомий вид, O. borealis.
Athenar — вимерлий рід дикреозавридних зауроподів з пізньої юрської епохи штату Юта, США. Рід містить єдиний вид, Athenar bermani. Він був описаний Джоном Вітлоком (John Whitlock) з колегами в 2025 році на основі голотипного зразка CM 26552. Зразок був знайдений в скелях, що належать до формації Моррісон, в кар’єрі Карнегі.
Athenar існував у титонському віці пізнього юрського періоду і, ймовірно, жив поряд з іншими динозаврами, такими як хижий Allosaurus і травоїдні Stegosaurus, Diplodocus і Camptosaurus.
Голотипний зразок Athenar, CM 26552, складається з черепної коробки та частини черепної кришки, які були знайдені в скелях формації Моррісон у кар’єрі Карнегі в Національному пам’ятнику динозаврів, штат Юта. Цей матеріал був спочатку зібраний Ерлом Дугласом (Earl Douglass) у 1913 році. Пізніше вони були коротко описані у публікації Джона Макінтоша (John McIntosh) та Девіда Бермана (David Berman) від 1978 року. У цій роботі автори віднесли зразок до роду Diplodocus, виходячи з ознак, спільних з іншими черепами цього роду, відомими на той час. Цей зразок став основою для їхнього опису черепної коробки Diplodocus.
У 2025 році Вітлок і його колеги опублікували переоцінку зразка. Вони детально описали череп використовуючи методи, які з’явилися після оригінального опису Макінтоша і Бермана, щоб дослідити його філогенетичне положення в межах Diplodocoidea. На основі отриманих результатів вчені вирішили віднести зразок до нового роду і виду Athenar bermani.
Родова назва Athenar походить від імені метал-музиканта з Клівленда Атенара. Його музика була «саундтреком до більшості робіт, виконаних над цим зразком». Видова назва bermani вшановує Девіда Бермана. Він, разом з Макінтошем, виконав значну частину фундаментальних сучасних досліджень черепів диплодокоїдів у Карнегіївському музеї та був відповідальним за первинний опис голотипного зразка.
Типовий і єдиний зразок Athenar складається з черепної коробки і частини черепної кришки, що містить частини правої і лівої лобових кісток, обидві тім’яні кістки, частину посторбітальних кісток і частини виличних кісток. Дистальна частина правого параоксипітального відростка і частина правої виличної кістки були знайдені разом із зразком і пізніше прикріплені гіпсом. На даний час ці кріплення зруйновані, і відновити зв’язок між елементами не є можливим
Хоча матеріал голотипу є досить великим, вчені вважають, що він належить «підлітку» через наявність швів між багатьма елементами черепної коробки.
Хоча спочатку цей зразок був віднесений до роду Diplodocus, Вітлок з колегами пропонують альтернативне філогенетичне розміщення зразка в кладі Dicraeosauridae. Dicraeosauridae тісно пов’язані з диплодоцидами і характеризуються меншими розмірами та коротшими шиями. Хоча череп має ряд характеристик як диплодоцидів, так і дикраеозавридів, вчены вважають, що ознак дикраеозавридів більше. Сюди входять, серед інших особливостей, наявність лобово-тім’яного та постім’яного отворів та наявність виразного виступу на лускатій кістці.
Відомо, що три інші таксони дикраеозавридів були сучасниками Athenar: Kaatedocus, Smitanosaurus і Suuwassea. Цей таксон має помітні відмінності в анатомії черепа порівняно з усіма трьома, і, ймовірно, був більшим за розміром у дорослому віці та молодшим за віком, ніж Suuwassea. Однак як у Suuwassea, так і в Athenar лобна кістка входить до складу надскроневого вікна, що може вказувати на близьку спорідненість між цими двома таксонами. Цей таксон також має спільні риси з не північноамериканськими дикраеозаврами, такими як Amargasaurus.
Голотип Athenar був знайдений у кар’єрі Карнегі, розташованому в Національному пам’ятнику динозаврів в Юті. Поряд з ним жили такі тварини, як травоїдні птахотазові Stegosaurus, Dryosaurus і Camptosaurus, хижі тероподи Allosaurus і Ceratosaurus, а також численні інші таксони зауроподів, включаючи Diplodocus, Apatosaurus, Barosaurus і Camarasaurus.
Epiaceratherium — вимерлий рід носорогів з середини-кінця еоцену, олігоцену та раннього міоцену Європи, Азії та Північної Америки.