Adalatherium — вимерлий гондванатерій, що мешкав на Мадагаскарі у крейдяному періоді, під час маастрихту. Про знахідку першого майже повного скелета Adalatherium з формації Маеварано було оголошено у квітні 2020 року. Типовий вид — Adalatherium hui.
Вид був описаний в 2020 році палеонтологами з Денверського музею природи і науки та Університету Стоні-Брук. Назва роду Adalatherium походить від малагасійського adala — «божевільний» і давньогрецького Θήριον — «звір». Видова назва вшановує палеонтолога Яоміна Гу (Yaoming Hu) з Університету Стоні Брук, який працював над вивченням звіра.
Відома скам’янілість, ймовірно, належить молодій особині. Тварина мала великий череп, що був завдовжки 8,4 см, довжина тіла — близько 52 см, а масу тіла оцінюють у межах 1,775-5,218 кілограмів. За масою тіла Adalatherium поступається лише Vintana та Repenomamus. На реконструкціях Adalatherium зображують схожим до борсука. Його скелет є найповнішим серед усіх відомих мезозойських ссавців Південної півкулі. Крім того, передня частина черепа містить більше отворів, ніж у будь-якого іншого відомого ссавця, окрім Vincelestes.
Морфологія демонструє химерне поєднання типових для ссавцеподібних і повністю унікальних рис.
У Adalatherium збереглася велика септомаксилла. Будова середнього вуха загалом відповідає такій у однопрохідних. На передочничній частині розташовані численні отвори, що слугували для проходження нервів і кровоносних судин. Судячи з великої кількості цих отворів, морда була дуже чутливою і несла чимало вібрисів. Крім того, досить великий отвір є у верхній частині морди між носовими кістками. В жодного іншого ссавця чи ссавцеподібного його немає і функція його невідома. Оскільки цей отвір також оточений безліччю дрібних отворів, він міг підтримувати якусь сенсорну структуру з м’яких тканин на верхній частині носа.
Будова зубів значно відрізняються від усіх відомих ссавцеподібних.
Число задніх тулубних хребців збільшене. М’язи спини були сильно розвиненими. Передні кінцівки займають випрямлене положення і розташовані дуже близько одна до одної, задні орієнтовані в сторони. Гомілка викривлена. Хвіст короткий. Ймовірно, виявлена особина була статевонезрілою. Крім того, одна з її кінцівок дивно вигнута.
Будова скелета дає змогу припускати, що адалатерій ходив, виляючи задньою частиною тіла з боку в бік. Мабуть, він був пристосований до риття, на зразок сучасних борсуків, які копають землю передніми кінцівками і прокидають ґрунт між задніми. Короткий хвіст також був би зручний для цієї дії. Їжею могли служити бульби, соковиті кореневища та інші підземні частини рослин.
На початку крейдяного періоду східний край суперконтиненту Гондвани становили майбутні Мадагаскар та Індостан. Понад 100 млн років тому блок суші, що їх об’єднує, відколовся від Африки. Близько 88 млн. років тому Індійський субконтинент у свою чергу відокремився від Мадагаскару і продовжив свій рух на північ. Мадагаскар перетворився на острів, що омивається водами Індійського океану. В умовах острівної ізоляції за понад 20 млн. років тут розвинулася специфічна фауна ссавцеподібних, включно з незвичайним у своїй спеціалізації адалатерієм.
Скам’янілості
Джерела
- https://www.deviantart.com/transapient/art/Adalatherium-How-Weird-840093966
- https://www.deviantart.com/ladalbarran2001/art/Adalatherium-840167901
- https://www.deviantart.com/namodinosaur/art/the-Discovery-840239989
- https://nixillustration.com/science-illustration/2021/adalatherium/
- https://www.dmns.org/science/earth-sciences/projects/marooned-on-mesozoic-madagascar/
- https://www.sci.news/paleontology/adalatherium-hui-08378.html
- https://age-of-mammals.ucoz.ru/index/adalaterii/0-1662
- https://en.wikipedia.org/wiki/Adalatherium
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Adalatherium_hui
- https://yourblog.in.ua/adalatherium.html