Yeutherium — рід викопних дрібних ссавців, що жив у пізньому крейдяному періоді на території теперішньої південної частини Чилі. Типовий та єдиний вид — Yeutherium pressor.
Назва роду й виду, утворена з поєднання слів айонікенкської мови, грецької та латинської, означає «гірська тварина, що стискає», натякаючи на особливості його зубної морфології, пристосованої до подрібнення твердих рослинних матеріалів.
Фрагмент щелепи з верхнім моляром, знайдений у формації Доротеа в долині Río de Las Chinas, дав змогу описати новий вид як Yeutherium pressor. Авторами опису є Püschel, Martinelli, Soto-Acuña, Ortiz, Leppe і Vargas. Публікацію щодо цього відкриття опубліковано 6 серпня 2025 року в журналі Proceedings of the Royal Society B. Він став лише другим відомим представником родини Reigitheriidae, раніше представленої лише Reigitherium із північної Патагонії.
Палеонтологічні та філогенетичні аналізи засвідчили спорідненість Yeutherium з Reigitherium. Обидва таксони мають характерні ознаки зубів: розвинені паракристи й постпаракристи, лінгвальна цингулова зона біля основи паракона, міжкореневі гребені та емалеві зубчасті виступи, що разом визначають ознаки родини Reigitheriidae. Однак деталізація цингулального розвитку й морфологія моляра в Yeutherium істотно відрізняються від споріднених Mesungulatidae, що свідчить про незалежну еволюцію зубного подрібнення в межах Reigitheriidae.
За оцінками на основі аналізу зубів, маса Yeutherium pressor становила приблизно 40 грамів — розмір, порівнянний із домашньою мишею. Цей дрібний ссавець, ймовірно, жив серед рослинності, харчуючись насінням або твердими рослинними частинами, використовуючи спеціалізовану зубну систему для подрібнення їжі.
Yeutherium pressor — третій мезозойський ссавець, знайдений у Чилі, і перший представник Reigitheriidae. Ця знахідка значно розширює географічний ареал цієї родини на понад 600 км на південь.
Це відкриття має важливе значення для палеонтології. Воно демонструє спеціалізовану зубну систему, яка є еволюційним нововведенням серед гондванових ссавців, і допомагає кращому розумінню диверсифікації Meridiolestida наприкінці мезозою.
Скам’янілості
