Westphalodon — вимерлий рід ссавців із родини Gobiconodontidae, відомий із кар’єру Буше у Німеччині, що датується ранньою крейдою (баремський — аптський віки). Рід містить єдиний вид — Westphalodon goini, відомий за двома фрагментами нижньощелепних кісток, на одній з яких збереглися зуби. Це найбільший ссавець, відомий з цього місцезнаходження, та один із найбільших ссавців мезозою Європи.
Назва роду походить від Westphalia — новолатинської назви Вестфалії (Westfalen), східного регіону німецької федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія, де було знайдено голотип. Видова назва goini дана на честь палеонтолога Франсіско Гоїна (Francisco Goin, Museo de La Plata, Аргентина) за його внесок у вивчення ссавців.
Рід відомий за двома частковими фрагментами лівої нижньої щелепи (зубної кістки). Голотип WMNM P109957 — фрагмент лівої зубної кістки завдовжки 30 мм зі збереженими моляриформами m1–m3 та альвеолами для i2–i3, ікла (c), p1, dp2 і m4–m5. WMNM P109958 — фрагмент лівої зубної кістки з альвеолами m4–m5, приблизно на 15% менший за голотип, можливо, належав молодшій особині.
Нижня щелепа масивна, з дещо опуклою латеральною та плоскою медіальною стороною. На медіальній стороні задньої частини щелепи наявна глибока борозна Меккеля (для, ймовірно, скостенілого хряща Меккеля). Вона тягнеться вперед до мезіального кореня m3. На латеральній стороні розташовано п’ять ментальних отворів. Симфіз нижньої щелепи пронизаний трьома отворами.
Незвичною рисою є характер зношення зубів. Найсильніше стерті горбики c і d, причому ступінь зношення зростає в напрямку до задніх зубів (від m1 до m3). Це відрізняється від типового для більшості ссавців характеру зношення. Автори припускають, що це пояснюється не оберненим порядком заміни зубів, а функціональними причинами: задні зуби мають кращі важільні умови для прикладання сили під час жування.
Кладистичний аналіз, проведений авторами опису, вказує, що Westphalodon групується разом із Gobiconodon, Repenomamus та Spinolestes. На основі цієї топології рід віднесено до родини Gobiconodontidae.
Westphalodon goini — найбільший ссавець із фауни Бальве. Серед мезозойських ссавців Європи він поступається за розміром лише Trioracodon major (приблизно на 45% більший) та Trioracodon ferox (на 20–25% більший), посідаючи третє місце за величиною. Водночас Westphalodon більший за азійських гобіконодонтид, але на 20–25% менший за північноамериканського Gobiconodon ostromi.
Судячи з розмірів і форми зубів, Westphalodon goini, найімовірніше, мав комахоїдну або хижу дієту. Це узгоджується з наявними уявленнями про спосіб життя евтриконодонтів загалом.
Ще однією примітною рисою є кілька відносно великих ментальних отворів на нижній щелепі, через які проходили гілки нижньощелепного нерва (гілки трійчастого нерва). Подібні збільшені ментальні отвори, розташовані в спільній борозні, відомі також у евтриконодонта, класифікованого як Amphilestidae indet., з баремської формації Куваджіма в Японії. Функціональне значення цієї ознаки поки не з’ясоване.
Скам’янілості
