Titanotaria — рід пізніх, базальних моржів з міоцену округу Оранж, штат Каліфорнія. На відміну від набагато пізніших моржевих, у нього не було бивнів. Про Titanotaria відомо з майже повного екземпляра, який слугує голотипом для єдиного визнаного виду — Titanotaria orangensis. Це найкраще збережена скам’янілість моржа, відома на сьогодні.
Хоча голотипний екземпляр (OCPC 11141) роду Titanotaria був виявлений ще в 1993 році і є одним із найповніших відомих скам’янілостей моржа, протягом понад 20 років цьому матеріалу приділяли мало уваги. Перша згадка про ці скам’янілості в рецензованій літературі з’явилася у 2017 році, коли Барбоза (Barboza) з колегами опублікували фауністичний перелік для шару Осо (Oso Member) формації Капістрано (Capistrano Formation), де було знайдено Titanotaria. Зокрема, скам’янілі кістки було зібрано в місті Лейк-Форест, округ Оранж, штат Каліфорнія, під час будівництва церкви «Сідлбек» (Saddleback Church). Повний опис з’явився через рік після згадки Барбози, і його очолив Ісаак Магалланес (Isaac Magallanes). Саме він опублікував детальний аналіз скам’янілостей разом із філогенетичним аналізом. За словами палеонтолога Роберта Боессенекера (Robert Boessenecker), останки неофіційно були відомі під назвою «Уолдо».
Назва Titanotaria вшановує Каліфорнійський державний університет у Фуллертоні, широко відомий під назвою «Титани». Це було зроблено з метою відзначення співпраці між університетом та округом Оранж, яка привела до створення John D. Cooper Archaeological and Paleontological Center. Друга частина назви роду, –otaria, є посиланням на рід Otaria та є суфіксом, що часто використовується для позначення викопних ластоногих. Видова назва означає «походить з округу Оранж».
Голотипний череп Titanotaria належить самцеві з асиметричним черепом, що, ймовірно, є наслідком зажилої патології. Рострум Titanotaria видовжений і розширюється приблизно на рівні кореня першого ікла. Передщелепні кістки мають трикутний контур і злегка підняті над зубним рядом. Найпередніший кінчик передщелепної кістки позначений виступаючим пренаріальним відростком, за яким одразу йде заглиблення, розташоване над різцями та іклами. Воно, ймовірно, слугує місцем прикріплення бічного носового м’яза.
Носові кістки довгі (60 % довжини рилової частини) з паралельними краями та широким V-подібним швом із лобовою кісткою. Вилична дуга широка і має овальне випинання на вентральній поверхні. Місце з’єднання виличної кістки з верхньою щелепою значною мірою зрощене, а на виличній частині виличної дуги присутній невеликий трикутний посторбітальний відросток. Лобна кістка найширша у передній частині черепа і має два скроневі гребені, які зростаються, утворюючи сагітальний гребінь. Гребінь випуклий і довгий, з хвилястим профілем. Це відрізняється від більш похилих сагітальних гребенів інших одобенідів, таких як Imagotaria та Neotherium. У напрямку до задньої частини черепа сагітальний гребінь з’єднується з потиличними гребенями, які є широкими і прикривають потиличну ділянку при погляді зверху.
Формула зубів Titanotaria становить 3.1.4.2. /? .1 .4 .2 . У верхній щелепі різці довгі та витончені, з овальним поперечним перерізом та одним коренем. Ікла міцні, конічні та більші за різці. Хоча перший премоляр, судячи з морфології альвеоли, ймовірно має лише один корінь, другий є дволопатевим із бульбоподібною коронкою. Наступні зуби також мають по два корені, причому між двома молярами спостерігається зменшення розміру. У нижній щелепі різці не збереглися, а їхні альвеоли приховані осадом. Нижній зубний ряд дуже короткий і займає лише 40 % нижньої щелепи. Нижні ікла майже такі ж великі, як і їхні верхні аналоги, і, як і вони, міцні, конічні та мають вигнуту форму. Як і у верхній щелепі, зуби, починаючи з другого премоляра нижньої щелепи, мають два корені та бульбоподібні коронки. Однак останній нижній моляр, судячи з анатомії його зубної лунки, мав, ймовірно, один корінь.
У Titanotaria збереглася більша частина посткраніального матеріалу. Описано однак лише ті елементи, що мають значення для філогенетичного аналізу. У голотипі відсутні лише кілька ребер, частини правої передньої кінцівки, більша частина таза та деякі дистальні елементи кінцівок. Довжина тварини сягала 3 метри, а вага становила близько 540 кг.
Філогенетичний аналіз показав, що Titanotaria була базальною представницею родини Odobenidae, яка не входила до клади Neodobenia (названої в тій самій публікації разом із родом). Таке ж розміщення пізніше підтвердили Бівер (Biewer) з колегами під час опису роду Osodobenus.
Titanotaria відома з члена «Осо» формації Капістрано, де збереглося багате угруповання викопних видів моржів, таких як Gomphotaria pugnax, Pontolis magnus, Pontolis kohnoi та Osodobenus eodon. У цій формації також було знайдено вухатого тюленя Thalassoleon, поряд із гігантськими морськими коровами, китами родини Cetotheriidae, дивним Desmostylus, різними видами акул та рештками неідентифікованих крокодилів.
Скам’янілості
