Timorocidaris — безстеблова морська лілія з пермського періоду острова Тимор. Було знайдено 110 000 скам’янілостей її грибоподібного тіла, але про неї мало що відомо. Її кінцівки не збереглися, але багато скам’янілостей мають три відбитки в місцях, де вони могли б кріпитися.
До Другої світової війни найрізноманітнішою та найчисельнішою пермською фауною морських лілій була фауна з острова Тимор в Індонезії. Вона була відкрита, досліджена та описана Йоганнесом Ваннером (Johannes Wanner) у серії видатних робіт протягом першої половини двадцятого століття. В одній зі своїх пізніших монографій Ваннер (1937) перерахував 320 видів, що належать до 100 родів, більшість з яких є новими та унікальними для Тимору.
Повна фауна включає інших голкошкірих (ехіноїдів та бластоїдей), а також черевоногих молюсків, двостулкових молюсків, брахіопод і коралів. На основі масивного скелета багатьох форм Ваннер зробив висновок, що тварини жили в теплому, мілководному і місцями бурхливому морі. Спосіб їх збереження вказує на певну кількість переміщень перед захороненням.
Тиморські морські лілії представлені зазвичай ізольованими чашечками. Серед них часто зустрічаються кладиди і флексибли, але от диспариди і камерати досить рідкісні. Звичайними є фрагменти стебла діаметром понад 10 мм, тоді як чашечки, на яких базується більшість видів, демонструють набагато менші місця прикріплення для стебла. Ці чашечки, як правило, досить дрібні, діаметром 1 або 2 см, щонайбільше.
Крім того, багато хто з кладид Тімору демонструє еволюційні особливості, які вказують на тенденцію до спрощення більш ранньої, більш складної структури. Пригнічення однієї або двох рук (Indocrinus, Sundacrinus, Tribrachyocrinus) є значною особливістю серед цих пермських морських лілій. Деякі мають лише одну руку, або руки повністю відсутні. Редукція рук супроводжується високою мінливістю і великою кількістю (патологічних?) деформацій. Ряд криноїдів мають асиметричні чашки.
У дивного, безстеблового роду Timorocidaris скелет зведений до єдиного, надзвичайно мінливого шматка, який ніс щонайбільше три руки на маленькій шиї. Навіть за тиморськими мірками цей криноід був надзвичайно успішним, про що свідчить неймовірна кількість, близько 110 000 чашок, основного виду, Timorocidaris sphaeracantha, зібраних в Баслео.
Такі безстеблові та неприкріплені морські лілії з редукованими руками невідомі з пізніших шарів (неприкріплений середньоюрський Ailsacrinus має добре розвинені руки), але в багатьох відношеннях фауна криноїдів Тимору демонструє схожість з циртокринідами з юри та нижньої крейди Європи. Це викликає певні сумніви щодо класифікації тиморських криноїдів як рифових форм, як це постулював Ваннер. Однак він також відзначив вражаючу схожість з регіоном Ейфель, де середньодевонські криноіди процвітали в передрифових шельфових зонах.
З назви Timorocidaris видно, що ця морська лілія була спочатку описана Дж. Ваннером як голка морського їжака. Однак якщо придивитися, то можна помітити що характерні округлі фасетки для прикріплення до таблички панцира їжака відсутні. До того ж знахідки фрагментів панцирів або окремі таблички морських їжаків у пермі острову Тимор поодинокі, а от морських лілій звідси відомі тисячі.
Це змусило палеонтологів переглянути систематичне положення роду. При детальному розгляді виявилося, що у Timorocidaris присутні три фасетки, схожі з фасетками для прикріплення рук, наявними у морських лілій. Вчені реконструювали Timorocidaris як морську лілію з дуже тендітною чашечкою, що не зберігалася, а своєрідні “голки” – були нижніми члениками рук (загалом в організму були присутні п’ять таких “голок”). Сама голка являла собою сильно редуковану чашечку, яка, ймовірно, була занурена в ґрунт, і від якої відходило три руки. Варто зазначити, що форми, близькі до Timorocidaris, були описані і з пермських відкладень Приуралля.
Скам’янілості
