Повернемо вимерлих тварин до життя
201,3–145 млн років тому.
Планета вкрита папоротями та голонасінними — хвойні (Pinophyta), бенетити (Bennettitales) і саговники (Cycadales). Різноманітні динозаври — зауроподи (Sauropods), карнозаври (Carnosaurs), стегозаври (Stegosaurians). Поява перших птахів (Aves) і ящірок (Squamata). Поширені також мишеподібні сумчасті ссавці (Marsupialia). У морях панують іхтіозаври (Ichthyosaurs) і плезіозаври (Plesiosauria); багато двостулкових (Bivalvia), аммонітів (Ammonoidea) та белемнітів (Belemnoidea). Еволюційна радіація морських їжаків (Echinoidea), морських лілій (Crinoidea), морських зірок (Asteroidea), губок (Porifera), брахіопод (Terebratulida, Rhynchonellida). Суперконтинент Пангея розколюється на північну Лавразію та південну Гондвану. У Північній Америці відбувається невадський орогенез; загальнопланетарний кіммерійський орогенез йде на спад; у Новій Зеландії завершується рангітатський. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері була у 3-5 разів вища (1200—1500 ppmv) за сучасну (400 ppmv)
Gallardosaurus — рід плезіозаврів-пліозаврид із Карибського морського шляху. Він містить єдиний вид Gallardosaurus iturraldei. Тварина була знайдена у породах середнього оксфордського віку (пізня юра) формації Ягуа на заході Куби. Вважається, що Gallardosaurus еволюційно пов’язаний з Peloneustes, пліозавридом, який зазвичай зустрічається в відкладеннях оксфордського віку.
Cascocauda (що означає «стародавній хвіст») — вимерлий рід анурогнатидних птерозаврів з формації Тяоішань (пізня–середня юра) провінції Хебей, Китай. Рід містить один вид, C. rong, відомий за повним скелетом молодої особини, збереженим з м’якими тканинами, включаючи перетинки крил і щільне покриття пікноволокнами. Деякі з цих пікноволокон виявилися розгалуженими та схожими на пір’я манірапторових динозаврів-тероподів. Це дозволяє припустити, що пікноволокна птерозаврів можуть бути тісно пов’язаними з пір’ям у динозаврів.
Yuxisaurus (що означає «ящірка префектури Юсі») — вимерлий рід базальних тиреофорових динозаврів, названий у 2022 році. Він був знайдений у формації Фенцзяхе, що датується пізнім синемюрським-тоарським віками, на південному заході Китаю. Типовий вид — Yuxisaurus kopchicki.
Bashanosaurus — рід птахотазових динозаврів з клади стегозаврів (Stegosauria), відомий по викопним решткам із середньоюрських відкладень формації Шаксимяо (Shaximiao Formation) у Китаї. Включає в себе єдиний вид – Bashanosaurus primitivus. Може бути найдавнішим відомим науці стегозавром, оскільки рештки іншого претендента на цей статус, Adratiklit з Марокко, мають приблизно такий же вік, або навіть дещо молодші.
Dearc — рід великих рамфоринхінових птерозаврів із середньої юри Шотландії. Голотип – це юна або не повністю доросла особина, котра ще активно росла. Але, незважаючи на це, він вже мав розмах крил від 2,5 до 3 метрів, що робить його найбільшою літаючою твариною свого часу. Це значно відсуває походження великих птерозаврів назад в часі, оскільки раніше вважалося, що птерозаври були маленькими аж поки не з’явилися короткохвості птеродактилоїди в крейдяному періоді. Рід містить один вид – Dearc sgiathanach.
Piatnitzkysaurus («ящірка П’ятницького») — рід мегалозавроїдних динозаврів-тероподів, які жили в ранньому юрському періоді (приблизно від 179 до 177 мільйонів років тому) на території сучасної Аргентини. Piatnitzkysaurus був двоногим наземним хижаком середнього розміру та легкої статури, що міг виростати до 6,6 м у довжину.
Dracovenator — рід динозаврів-неотероподів, які жили на початку юрського періоду (приблизно від 201 до 199 мільйонів років тому) на території сучасної Південної Африки. Dracovenator був двоногим наземним хижаком середнього розміру та статури, який міг виростати до 7 м у довжину. Його голотип був заснований лише на частковому знайденому черепі. Типовий вид – Dracovenator regenti.
Eryon — вимерлий рід десятиногих ракоподібних з пізньої юри Німеччини. Його численні види відомі з юрського періоду Західної Європи, переважно на північній околиці океану Тетіс, у Франції, Швейцарії та Німеччині, а також у Сполученому Королівстві. Його викопні рештки добре збереглися в тонких вапняках мілководного середовища, таких як вапняк Зольнгофен у Німеччині (титон) та літографічні вапняки палеонтологічного комплексу Керін у Франції (кімерідж). Він досягав довжини близько 15 см і, можливо, живився твердими частинками на морському дні.
Rhomaleopakhus (що означає «сильне передпліччя») — рід динозаврів-зауроподів з родини Mamenchisauridae, що походить з пізньоюрської формації Калаза в Китаї. Типовий і єдиний вид — Rhomaleopakhus turpanensis.
Opisthias — рід дзьобоголових плазунів. Типовий вид, Opisthias rarus, відомий з пізньоюрської формації Моррісон на заході Північної Америки, де присутній у стратиграфічних зонах 2 та 4–6. Нижня щелепа також відома з Лулвортської формації у Сполученому Королівстві, що належить до беріаського віку. Ця знахідка схоже, відрізняється від північноамериканського типу. Інші рештки також відомі з пізньої юри Португалії. Фрагментарна зубна кістка, яка, можливо, відноситься до Opisthias відома з кісткового ложа Анжа-Шаранта у Франції.