Повернемо вимерлих тварин до життя
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Пельтефіл (лат. Peltephilus ferox, від грец. πέλτη «шкіряний щит» і φίλος «любитель», лат. ferox «лютий») – рід вимерлих неповнозубих ссавців. Ці тварини досягали розмірів собаки і мешкали на рівнинах Південної Америки (в Аргентині, Болівії та Чилі) з часів олігоцену по ранній/середній міоцен (приблизно 25-20 мільйонів років тому).
Brontornis — вимерлий рід або гусеподібних (Anseriformes), або фороракосових (Phorusrhacidae), що населяли Аргентину в період раннього та середнього міоцену. Це найважчий американський птах, найважчий представник родини Phorusrhacidae та один з найбільших птахів, що коли-небудь існували.
Tyrannasorus rex – вимерлий вид жуків, що існував в епоху міоцену, єдиний представник монотипічного роду Tyrannasorus. Викопний екземпляр членистоногого був виявлений в бурштиновій смолі Hymenaea protera в Домініканській Республіці. Вид був описаний Бреттом К. Раткліффом та Федеріко Карлосом Окампо у 2001 р.
Eomellivora – вимерлий рід доісторичних мустелових, тісно пов’язаний з медоїдом (Mellivora capensis) та відомий з міоцену Євразії та Північної Америки і, можливо, Африки.
Proapteryx micromeros — викопний вид безкілевих птахів родини ківієвих (Apterygidae), що існував в міоцені (19-16 млн років тому). Рештки птаха знайдені у відкладеннях формації Баннокберн в регіоні Отаго на півдні Нової Зеландії.
Дроморніс (Dromornis) — вимерлий рід гусеподібних птахів родини Дроморнісові (Dromornithidae). Це один з найбільших птахів за всю історію Землі. Заввишки Dromornis stirtoni був більше 3 метрів і важив близько 500 кг. Мешкав дроморніс в Австралії, в середньому міоцені, приблизно 15 мільйонів років тому. Ймовірно, був всеїдним. На даний момент Dromornis stirtoni, Vorombe titan і Aepyornis maximus вважаються найбільшими і найважчими птахами за всю історію фауни.
Thylacosmilus аtrox (від др.-грец. θύλαϰος — мішок і σμίλη — ніж) – це вимерлий вид шаблезубого звіра, що проживав в Південній Америці з кінця міоцену до пізнього пліоцену. Залишки цієї тварини були знайдені в основному в провінціях Катамарка, Ентре-Ріос, і Ла-Пампа в північній частині Аргентини. Хоча Thylacosmilus є одним з декількох хижих ссавців відомих, як правило, під назвою «шаблезубі кішки», він не був котячим, а належав до ряду Sparassodonta. Група Sparassodonta тісно пов’язана з сумчастих, і лише поверхнево нагадувала інших шаблезубих ссавців в зв’язку з конвергентної еволюцією.
Megapiranha paranensis – вид викопних променеперих риб з підродини піранієвих (Serrasalminae) родини харацинових (Characidae) або (за іншою класифікацією) родини піранієвих (Serrasalmidae), єдиний вид в складі роду Megapiranha. Вид виявлено в міоценових відкладеннях Аргентини (провінція Ентре-Ріос, de Entre Rı’os).
Barbourofelis – вимерлий рід великих котовидих хижих ссавців родини Barbourofelidae (несправжніх шаблезубих котів). Рід був ендемічним для Північної Америки та Євразії часів міоцену та зник в тортонському віці, таким чином він існував з 17 до 7,3 млн. років.
Dorcatherium (лат., від грец. δορκάς – косуля або газель-доркас і θηρίον – звір) – рід вимерлих ссавців з родини оленцевих. Скам’янілості виявлені в Європі, Східній Африці і в районі гірського хребта Сивалик (Гімалаї). Відомі з міоцену і пліоцену.