Stenomylus – вимерлий рід дрібних представників родини верблюдових (Camelidae), що мешкали в міоцені (близько 30 мільйонів років тому) в Північній Америці. Його назва походить від грецького στείνος, «вузький» і μύλος, «моляр».
![]()
Період існування: міоцен
23,03–5,333 млн років тому.
У Євразії продовжується альпійський орогенез; у Новій Зеландії під час кайкурського орогенезу формуються Південні Альпи. Широко поширюються ліси на планеті, трави зустрічаються повсюдно. Концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 650 до 100 ppm. З’являються сучасні родини ссавців (Mammalia) і птахів (Aves). Диверсифікація коней (Equidae) і мастодонтів (Mammutidae). Поява спільного предка людиноподібних мавп (Hominoidea) і людини (Homo).
На планеті теплішає під час середньоміоценового кліматичного оптимуму. Відбувається середньоміоценове вимирання деяких таксонів.
В кінці міоцену на планеті панує прохолодний льодовиковий клімат, розвинення Східноантарктичного льодовикового щита. Відбувається висихання солоних озер замкненого басейну на місці сучасного Середземного моря — Мессінський пік солоності. Відбувається поступове розходження гілок шимпанзе і людини від спільного предка. У центральній частині Африки живе сахельантроп (Sahelanthropus tchadensis).
Allodesmus
Allodesmus – вимерлий рід ластоногих відомий від середнього до пізнього міоцену Каліфорнії та Японії, що належить до вимерлої родини ластоногих Desmatophocidae.
Astrapotherium
Астрапотерії (Astrapotherium) – викопний копитний ссавець родини Астрапотерієві (Astrapotheriidae). Вперше скам’янілості Astrapotherium були знайдені в 1879 році в пластах формації Санта-Крус на півдні Аргентини. На сьогодні відомо кілька знахідок на території Аргентини і Чилі. Датуються олігоценом-міоценом, 29-16 млн. років тому.
Primelephas
Примелефаси (Primelephas) — вимерлий рід ссавців, примітивні представники родини слонових. Жили в міоцені і пліоцені, скам’янілості знайдені в Африці, на терені сьогоденного Чаду, Кенії, Танзанії, Уганди та Ефіопії. На відміну від сучасних слонових, мали чотири бивні. Назва роду означає “перший слон”.
Gnatusuchus
Gnatusuchus – вимерлий рід кайманів, представлений типовим видом Gnatusuchus pebasensis, відомий із середнього міоцену Формації Пебас в Перу. Gnatusuchus жив близько 13 мільйонів років тому у великій водно-болотній системі, яка називається мега-водно-болотними угіддями Пебас, що охоплювала понад мільйон квадратних кілометрів теперішнього басейну Амазонки (сучасний басейн на той час ще не розвивався, і замість того, щоб текти із заходу на схід в Атлантичний океан, річкові системи стікали на північ через заболочені місця та в Карибське море).
Skinnerhyus
Skinnerhyus shermerorum – вимерлий пекарі, відомий з пізнього міоцену Небраски, США. Він мав порівняно великі вилиці, що нагадують крила.
Cladosictis
Cladosictis — вимерлий рід південноамериканських метатерій з міоцену Патагонії, Аргентини (формації Chichinales, Cerro Bandera, Sarmiento і Santa Cruz) і Чилі (формація Río Frias).
Pierolapithecus
Піеролапітек (лат. Pierolapithecus catalaunicus) — це вимерлий вид приматів, які жили приблизно 13 мільйонів років тому під час міоцену на території сучасного муніципалітету Алс-Усталетс-да-Піарола, Каталонія. Звідси і походить назва даного виду, що з латинської мови перекладається як «Каталонська мавпа з Піероли». За однією з версій, піеролапітек є спільним предком людей та інших сучасних людиноподібних мавп, чи принаймні найближчим до спільного предка, ніж інші попередньо досліджені скам’янілості.
Garganornis
Garganornis — вимерлий рід величезних качкових гусеподібних з пізнього міоцену в Гаргано, Італія. Рід містить один вид, G. Ballmanni, названий Мейжером у 2014 році. Його величезні розміри, як вважають, були пристосуванням до життя на відкритих територіях, де немає наземних хижаків, і як стримуючий фактор для місцевих літаючих хижаків, таких як орел Garganoaetus і гігантська сова-сипуха Tyto gigantea.
Vulcanops
Vulcanops — викопний вид лиликоподібних родини Mystacinidae, який існував у міоцені (19-16 млн років тому). Рід включає один вид — Vulcanops jennyworthyae. Скам’янілі рештки виду знайдені у відкладеннях формації Сент-Батанс у Новій Зеландії. Описаний у 2018 році по голотипу, що складається зі щелепи та кількох зубів. Назва роду Vulcanops дана на честь римського бога Вулкана. Видова назва вшановує Дженіфер Ворті за її внесок у вивчення фауни формації Сент-Батанс.