Повернемо вимерлих тварин до життя
56,0–33,9 млн років тому.
Дві перехідні події глобального потепління (ПЕТМ і ETM-2) і потепління клімату до еоценового кліматичного оптимуму. Внаслідок стрімкого поширення прісноводних папоротей азола (Azolla) концентрація вуглекислого газу (CO2) в атмосфері знижується з 3500 до 650 ppm, що в подальшому призвело до тривалого періоду похолодання. Індійський субконтинент врізається в Азію, розпочинається гімалайський орогенез.
У другій половині віку – помірний, прохолодний клімат на планеті. Процвітають та розвиваються архаїчні ссавці: креодонти (Creodonta), кондиляртри (Condylarthra), уїнтатерії (Uintatheriidae) тощо. Поява декількох «сучасних» родин ссавців. У водах відбувається диверсифікація примітивних китів (Cetacea). На суходолі з’являються перші злакові трави. Антарктида знов вкривається крижаним панцирем. Закінчуються ларамійський і сев’єрський орогенези Скелястих гір у Північній Америці; розпочинається альпійський орогенез у Альпах та елладський в Егейському морі в Європі.
Daouitherium — рід вимерлих примітивних хоботних з вимерлої родини Numidotheriidae. Жив в ранньому еоцені близько 55 мільйонів років тому в Північній Африці. Рештки цієї тварини, що складаються з фрагментів щелеп і зубів, були виявлені на території фосфатного басейну Улед Абдун (Ouled Abdoun Basin) в Марокко. За оцінками, тварина важила від 80 до 170 кг, що робить її одним з найбільших ранніх ссавців, відомих з Африки. За іншими оцінками вага Daouitherium сягала 200 кг.
Indohyus («свиня Індії») – назва роду вимерлих пальцехідних парнокопитних, відомого з еоценових викопних знахідок в Азії. Ця тварина, схожа на оленця, була знайдена в Гімалаях і є близьким родичем, а можливо і предком китів. Indohyus був розміром приблизно з єнота або домашню кішку.