Ticinosuchus — зухієвий архозавр з тріасу 🦤 Вимерлий світ

Ticinosuchus — вимерлий рід зухієвих (Suchia) архозаврів з середнього тріасу (анізій — ладиній) Швейцарії та Італії. Єдиний вид роду — Ticinosuchus ferox. Родова назва означає “тічинський крокодил” через його походження зі швейцарського кантону Тічино.

Голотип Ticinosuchus був знайдений у так званій “прикордонній бітумній зоні”, горизонті пізнього анісу Монте-Сан-Джорджо в Тічино у Швейцарії. Вперше зразок був науково описаний Бернардом Кребсом (Bernard Krebs) у 1965 році. Це повний і значною мірою цілісний, але відносно сильно зміщений скелет, що ускладнювало його визначення.

Одна з небагатьох викопних рептилій, знайдених у Швейцарії, Ticinosuchus був завдовжки близько 3 метрів. Тицинозух був міцно збудованою твариною з тілом, схожим на крокодиляче. Однак його ноги і шия були довшими, а хвіст коротшим, ніж у сучасних крокодилів.

Все його тіло, навіть живіт, було вкрите товстими, броньованими щитками. Іноді вважалося, що ці щитки розташовувалися в шаховому порядку, чергуючись між кількома рядами, проте деякі дослідження спростовують це твердження, натомість стверджуючи, що щитки були вирівняні в акуратні ряди, з індивідуальним розташуванням щитків на хребцях. Будова стегон показує, що ноги розташовувалися під тілом майже вертикально. У поєднанні з розвитком п’яткової кістки та спеціалізованого гомілковостопного суглоба це робило Ticinosuchus хорошим бігуном, на відміну від більшості ранніх рептилій.

Голова також має деякі відмінності від голови крокодилів. Череп багато в чому нагадував череп динозавра. Наприклад, він мав ряд отворів, яких немає у сучасних крокодилів. Його родич Prestosuchus мав очне кільце, чого також немає у сучасних крокодилів.

Вважається, що Ticinosuchus дуже близький або, можливо, навіть належить до того ж виду, що й скам’янілі сліди Cheirotherium, знайдені в Німеччині. Збереглася вузька доріжка слідів лап, що схожі на ймовірні сліди Ticinosuchus.

У черевній порожнині зразка Ticinosuchus збереглася риб’яча луска. Це, ймовірно, свідчить про рибоїдну дієту. Ticinosuchus має багато спільних рис з паракрокодиломорфами, наприклад, певні адаптації сідничної кістки і, можливо (але не напевно), гіпосфенно-гіпантрумне зчленування.

Ticinosuchus був досить маленьким для своєї групи. Однак споріднений йому Yarasuchus, знайдений в Індії, був ще меншим і легше збудованим. На відміну від них, Prestosuchus і Saurosuchus були більшими і ще більш міцно збудованими.

Про гніздову поведінку Ticinosuchus майже нічого не відомо.

Класифікувати Ticinosuchus було нескладно, оскільки він має основні характеристики інших представників Prestosuchidae, наприклад, невеликий вигин на носі і два невеликих гребеня перед очима. Спочатку вважалося, що Ticinosuchus споріднений з іншими європейськими райзухіями, такими як Teratosaurus і Basutodon. Тепер з’ясувалося, що Ticinosuchus — це дуже базальний престозух, який походить з центральної частини Пангеї, сучасної Африки. Пізніше види мігрували на захід, до сучасної Південної Америки. Ticinosuchus був одним з небагатьох видів, які також мігрували на північ з центральної Пангеї до сучасної Європи.

Ticinosuchus — не найпримітивніший з престозухів, ним був Mandasuchus, знайдений в Африці. Однак він був найпримітивнішим з європейських престозухів.

Тицинозух був знайдений в середньому тріасі Швейцарії разом з деякими представниками ряду Nothosauria, такими як Nothosaurus, Ceresiosaurus, Neusticosaurus і Serpianosaurus, плакодонами Macroplacus і Placodus, загадковою морською рептилією Helveticosaurus, пролацертоподібними Tanystropheus і Macronemus, фітозавром Rutiodon і деякими ранніми птерозаврами.

Скам’янілості

Джерела

Поширити

Скам’янілості

Джерела

Фільтрувати

Meta Data and Taxonomies Filter