Telmatherium — рід північноамериканських бронтотерієвих (Brontotheriidae). Він сягав 1,25 метра заввишки та жив в еоцені.
Єдиний встановлений вид — Telmatherium validus. Його рештки виявлені в штатах Вайомінг і Нью-Мексико, США. Вони датуються раннім – середнім еоценом (бриджерський – дюшенський віки). Рештки походять із відкладень формацій Айкрос, Вашакі, Бріджер та ін. Синоніми: Leurocephalus cultridens; Telmatherium cultridens; Manteoceras manteoceras; Telmatherium validum; Manteoceras washakiensis; Telmatherium washakiensis.
Таксономічна історія роду дуже заплутана. Таксон Telmatherium validus був описаний Маршем (1872 р.) за рештками з басейну річки Грін-Рівер у Вайомінгу. Найменування роду походить від грецьких слів telma – “болото” і terion – “звір“. Мабуть, така назва пояснюється тим, що викопні рештки тварини вперше були знайдені в заболоченій місцевості. Незабаром Марш (1880 р.) виправив назву роду на Telmatotherium, яку прийняли багато авторів (Ерл, 1892 р.; Хатчер, 1895 р.; Осборн, 1895 р.), хоча пізніше Осборн (1929 р.) повернув роду колишнє найменування. Описаний Осборном (1878 р.) рід Leurocephalus був зарахований до роду Telmatherium (Ерл, 1891 і 1892 рр.).
Зрештою, Ерл (1892 р.), Осборн (1895 р.) та інші автори почали використовувати рід Telmatherium як своєрідний сміттєвий кошик для різних північноамериканських бронтотеріїв. Пізніше з нього виділили окремі роди Metatelmatherium, Dolichorhinus і Mesatirhinus. Низку інших видів, описаних різними авторами, сьогодні відносять до роду Telmatherium і вважають молодшими синонімами типового виду Telmatherium validus (Мадер, 1998 р.; Міхльбахлер, 2008 р.). Крім того, є згадки про інші види: Telmatherium accola, Telmatherium advocata, Telmatherium altidens, Telmatherium foris, Telmatherium pratensis, Telmatherium validens, які є синонімами видів інших родів або таксонами nomina dubia.
Telmatherium був бронтотерієм середніх розмірів: його висота в холці оцінюється в 1,25 м.
Передщелепно-верхньощелепна ростральна порожнина не замкнута зверху. Носова вирізка доходить до Р2. Носовий виріст горизонтальний, не кирпатий, з відносно постійною поперечною шириною, дистальний край його зовні чіткий і сильно заокруглений, бокові стінки вузькі та відносно глибокі. Лобові кістки далеко проникають у носові, відокремлюючи невеликі бічні частини від основного тіла носової кістки. Ці бічні частини носових кісток відносно більші, виразніше і сильніше вигнуті, ніж у Wickia або Metatelmatherium. Рогоподібні вирости на лобно-носових кістках не розвинені. Очниці знаходяться на рівні М2 і не виступають з боків. Виличні дуги сильно або помірно вигнуті. Верхня поверхня черепа або плоска, або сильно піднята і опукла ззаду. Тім’яні гребені значно звужуються, ззаду розділені вузькою западиною.
Для верхнього зубного ряду характерні великі різці та заіклова діастема. Р1 просто влаштований, метакон на Р2 добре помітний, препротокриста слабка. Корінні мають язично вигнутий ектолоф зі слабкими щічними ребрами. На нижній щелепі є заіклова діастема, також діастема може бути наявна між р1 і р2. Метаконід присутній на р4, але відсутній на р2 і р3. На р2 є подовжений тригонід.
Скам’янілості
